Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2014 р. м. Київ К/800/57239/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Олендер І.Я., Ситников О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013р. у справі за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флор» про стягнення адміністративно-господарських стягнень,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флор» адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2012 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 16505,26 грн. та пені в розмірі 105,06 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи та колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадянських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

В ході розгляду справи судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Флор» є юридичною особою і використовує найману працю.

Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік середньооблікова кількість штатних працівників становить 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість таких осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що впродовж 2012 року відповідач належним чином інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів на його підприємстві та потребу направлення йому інвалідів для працевлаштування, а тому підстави стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Поряд з тим, такі висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи відсутні щомісячні звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

В свою чергу, судами встановлено, що відповідачем норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не виконано, обов'язку щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не дотримано, а тому позивачем обґрунтовано застосовано адміністративно-господарські санкції, передбачені частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013р. у даній справі скасувати.

Позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флор» про стягнення адміністративно-господарських стягнень задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флор» адміністративно-господарські санкції в розмірі 16505,26 грн. та пені в розмірі 105,06 грн.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: І.Я. Олендер

О.Ф. Ситников