Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року м. Київ справа № 800/387/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Калашнікової О.В.,

Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.,

секретар судового засідання - Гулова О.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Шумар В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

2 вересня 2014 року ОСОБА_6 (надалі також - позивач) звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України (надалі також - відповідач, ВР України), в якому, з у рахуванням заяв про зміну та уточнення позовних вимог, просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення обов'язкового державного страхування життя та здоров`я народних депутатів у 2013 році і, зокрема, народного депутата ОСОБА_8.

Cвої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що ВР України порушила її право на отримання страхового відшкодування, внаслідок смерті чоловіка - народного депутата України ОСОБА_8, оскільки, в порушення вимог статті 30 Закону України «Про статус народного депутата України», не уклала договір страхування.

Представник відповідача надала через канцелярію Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на даний адміністративний позов, в яких зазначила, що вимога щодо визнання протиправною бездіяльність ВР України по нездійсненню обов'язкового державного страхування життя та здоров`я народних депутатів у 2013 році, зокрема народного депутата України ОСОБА_8, є безпідставною, оскільки укладення договорів страхування життя і здоров`я народних депутатів України не належить до конституційних повноважень відповідача як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

Під час розгляду справи в суді представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і просила відмовити в задоволенні позову, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

7 листопада 2013 року помер ОСОБА_8, який був обраний народним депутатом Верховної Ради України VII скликання у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі від Комуністичної партії України. (а.с.10).

Дружиною померлого народного депутата ОСОБА_8 є позивач - ОСОБА_6 (а.с. 19).

18 березня та 1 квітня 2014 року позивачка звернулась до ВР України із заявою щодо виплати страхових сум або надання необхідної інформації та документів для звернення до страхової компанії (а.с. 12-15).

1 квітня 2014 року Головою Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України надано позивачці відповідь про те, що її звернення направлено за призначенням Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, оскільки в Комітеті зазначена інформація відсутня (а.с.17).

9 квітня 2014 року керівником апарату ВР України листом № 15/60-11 (64626) повідомлено ОСОБА_6, що виплата страхового відшкодування в зв'язку із смертю її чоловіка народного депутата України ОСОБА_8 неможлива, оскільки Законом України від 6 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» бюджетні призначення на обов'язкове державне страхування життя і здоров`я народного депутата не було передбачено (а.с. 16).

Не погоджуючись із даним рішенням та вважаючи, що відповідач, не уклавши договір страхування, допустив бездіяльність, позивачка оскаржила її в судовому порядку.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України N 1861-VI від 10 лютого 2010 року «Про Регламент Верховної Ради України» (надалі - Регламент) та Положенням про Апарат Верховної Ради України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України № 459 від 31 травня 2000 року ( надалі - Положення).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 75, 76 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої вдали в Україні. Як орган державної влади ВР України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізується спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях ВР України під час її сесій. Визначення ВР України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. ВР України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Відповідно до статей 85, 87, 89, 92, 96 Конституції України до основних конституційних повноважень ВР України належить, зокрема, внесення змін до Конституції України, призначення всеукраїнського референдуму, прийняття законів, постанов та інших актів, визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, затвердження Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 83 Конституції України порядок роботи ВР України встановлюється Конституцією України та Регламентом.

Згідно з частинами першою, шостою статті 1 Положення, Апарат Верховної Ради України (далі - Апарат) є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України.

Апарат є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Статтею 7 Регламенту визначено, що організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді здійснює Апарат Верховної Ради.

Статтею 30 Закону України N 2790-XII від 7 листопада 1992 року «Про статус народного депутата України» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що життя і здоров'я народного депутата підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок бюджетних призначень та забезпечення діяльності Верховної Ради України на суму десятирічного грошового утримання народного депутата.

Народні депутати вважаються застрахованими на випадок загибелі (смерті) або втрати працездатності в період строку повноважень, а також після припинення повноважень на випадок насильницької смерті, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, вчиненого щодо народних депутатів у зв'язку з їх попередньою депутатською діяльністю.

Страховик виплачує страхові суми, зокрема, у разі загибелі (смерті) народного депутата спадкоємцям - у розмірі десятирічного грошового утримання народного депутата на день виплати страхової суми.

Народному депутату щомісячно за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України виплачується компенсація у розмірі різниці між втраченим заробітком і призначеною пенсією без урахування одноразової страхової суми.

Виплата страхових сум у зв'язку із загибеллю (смертю) народного депутата або втратою ним працездатності провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цей самий страховий випадок. При цьому страхова сума виплачується незалежно від виплат за іншими видами державного соціального страхування та виплат соціального забезпечення у порядку відшкодування збитків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 969 від 27 листопада 1993 року затверджено Умови обов'язкового державного страхування життя і здоров'я народних депутатів України та порядок виплати їм і членам їхніх сімей страхових сум (надалі - Порядок № 969).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 969 життя і здоров'я народного депутата України підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок бюджетних призначень, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, на суму його десятирічного грошового утримання.

Пунктом 2 Порядку № 969 передбачено, що обов'язкове державне страхування життя і здоров'я народних депутатів України здійснюється страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг.

Страхові платежі за обов'язковим державним страхуванням життя і здоров'я народних депутатів України, включаючи витрати страховика на його здійснення, в розмірі, що не перевищує 6 відсотків загальної суми таких платежів, перераховуються Управлінням справами Апарату Верховної Ради України (далі - страхувальник) на окремий рахунок страховика, з яким укладено договір страхування.

Отже, з огляду на наведене, слідує, що договір на закупівлю послуг з обов'язкового державного страхування життя і здоров'я народних депутатів України укладається між Управлінням справами Апарату Верховної Ради України та страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Нацкомфінпослуг.

Як встановлено в судовому засіданні, договір на закупівлю послуг з обов'язкового державного страхування життя і здоров'я народних депутатів України між Управлінням справами Апарату Верховної Ради України та страховиком у 2013 році не укладався.

Вказана обставина також підтверджується листом Управління справами Верховної Ради України від 18 вересня 2014 року № 15/26-1057.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що життя і здоров`я народних депутатів України підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок бюджетних призначень і головним розпорядником даних коштів є саме Апарат ВР України, який і здійснює всі дії по страхуванню, а тому підстав, для визнання бездіяльності ВР України як колегіального органу щодо неукладення договору на закупівлю послуг з обов'язкового державного страхування життя і здоров'я народних депутатів України немає.

З наведених підстав колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

судді Єрьомін А.В.

Калашнікова О.В.

Маслій В.І.

Швед Е.Ю.