Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року м.Київ К/800/64996/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м.Алушта Автономної Республіки Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта Автономної Республіки Крим про стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Управління Пенсійного фонду України у м.Алушта АРК звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта АР Крим, у якому просило стягнути суми не відшкодованих витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року у відношенні 4 пенсіонерів у розмірі 545,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем у порушення ст.3 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі також Закон № 1105-ХІV) не відшкодовується сума виплаченої пенсіонерам основного розміру пенсії та витрати на її виплату та доставку за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2013 року в загальному розмірі 545,11 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

При винесенні рішень суди виходили із обов'язку відповідача відшкодувати понесені позивачем витрати у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта АР Крим звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Алушта АРК просило касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління Пенсійного фонду України у м.Алушта АРК та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта АР Крим підписали акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2013 року.

Згідно з Актом звірки за березень 2013 року позивачем заявлено до відшкодування загальну суму витрат на 21 особу в розмірі 2535,64 грн.

За висновками Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АРК сума на 17 осіб, що підлягає відшкодуванню, становить 1990,53 грн.

Відповідно до списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень 2013 року, які не прийняті відповідачем до заліку, розбіжності в розмірі 545,11 грн. виникла в результаті непогодження відповідачем відшкодовувати виплату пенсії ОСОБА_2 основного розміру пенсії в сумі 93,92 грн., ОСОБА_3 основного розміру пенсії в сумі 150 грн., ОСОБА_4 основного розміру пенсії в сумі 150 грн. та 1,19 грн. витрат на її виплату та доставку, ОСОБА_5 основного розміру пенсії в сумі 150 грн.

З приводу правомірності відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 колегія суддів зазначає про наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (ст.4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.4 ст.4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно ч.4 ст.26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-Ш «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

За змістом ч.2 ст.2 Закону №1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону №1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

У абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону №1105-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми, обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду, відшкодування таких витрат, останньому має проводити Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з виплатою та доставкою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою та доставкою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_3 з наступних підстав.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону №1788-XII не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом №1058-IV.

Відповідно до ч.8 ст.36 Закону №1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону №1105-XIV.

Згідно ст.33 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, серед іншого, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Пунктом 5 ч.1 ст.24 Закону №1105-ХІV Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений ст.21 Закону №1105-ХІV, відповідно до якої Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Статтею 28 Закону №1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1105-ХІV Фонд виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону.

У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений ст.33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені управлінням ПФУ у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом.

Як встановлено постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2013 року, до січня 2009 року ОСОБА_3 отримувала пенсію за вислугою років, а починаючи з січня 2009 року їй призначено пенсію по втраті годувальника.

Відповідно до акту про нещасний випадок №1 від 18 січня 1999 року ОСОБА_6 - чоловік ОСОБА_3 загинув в результаті нещасного випадку на виробництві 18 січня 1999 року.

При цьому ОСОБА_3 на день смерті чоловіка ОСОБА_6 працювала викладачем музики згідно з наказом №22 від 30 січня 1996 року та продовжувала працювати до 2009 року.

На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_3 не мала права на отримання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а отже, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта АР Крим правомірно не прийняло до відшкодування витрати на виплату та доставку вищезазначених пенсій ОСОБА_3

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 08 липня 2014 року №21-240а14.

За вказаних обставин справи судова колегія вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимоги в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Алушта АР Крим на користь Управління Пенсійного Фонду України в м.Алушта АР Крим суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, в розмірі 150 грн. ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Алушта АР Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року частково змінити, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини постанови в такій редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Алушта АР Крим на користь Управління Пенсійного Фонду України в м.Алушта АР Крим суми невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, в розмірі 395,11 грн.».

У решті постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді