ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2017 р. м. Київ К/800/34663/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов'язання прийняти рішення та виплатити одноразову грошову допомогу в зв'язку з інвалідністю, за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, -

у с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - МВС, УМВС відповідно) в якому просив: визнати протиправною відмову МВС у призначені і виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю; зобов'язати МВС прийняти рішення про призначення виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі 113192 гривень (далі - спірна грошова допомога) і надіслати його до органу внутрішніх справ, у якому він проходив службу, для проведення виплати; зобов'язати УМВС подати до МВС висновок щодо можливості проведення йому одноразової грошової допомоги згідно Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707).

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відмова відповідача у призначенні та виплаті йому спірної грошової допомоги не ґрунтується на вимогах закону, порушує його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії та зобов'язано МВС прийняти рішення про призначення виплати спірної грошової допомоги позивачу і надіслати його до органу внутрішніх справ, у якому ОСОБА_4 проходив службу, для проведення виплати. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині задоволених позовних вимог, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у позові повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на призначення і виплату йому спірної грошової допомоги, а тому МВС відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 діяло всупереч вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини. При цьому, суди дійшли висновку про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, у відповідності до частини 6 статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII, в редакції, чинній на момент встановленні позивачу інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання названої правової норми Закону № 565-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 707, за змістом пункту 1 якого одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі, зокрема, установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Пунктом 5 цього ж Порядку встановлено перелік документів, які подаються для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівником міліції, органу внутрішніх справ за місцем проходження служби.

В свою чергу, згідно з положеннями пункту 7 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті). МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати. Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій позивач подав до УМВС заяву і усі необхідні та передбачені пунктом 5 Порядку № 707 документи про виплату спірної грошової допомоги, однак МВС повернув такі без затвердження.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що такі дії за наслідками розгляду заяви про виплату спірної грошової допомоги чинним законодавством, зокрема, і Порядком № 707 не передбачені.

Натомість, за приписами пункту 7 Порядку № 707 МВС зобов'язане у встановлений строк прийняти відповідне рішення.

Разом з тим, у даному випадку таке рішення стосовно позивача прийнято не було.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що питання про прийняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про виплати йому спірної грошової допомоги носить дискреційний характер.

Зокрема, рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Повноваження щодо розгляду заяви позивача про виплати йому спірної грошової допомоги, у даному випадку, є виключною компетенцією МВС і здійснюється нею за наявності необхідного переліку документів, передбачених Порядком № 707 і з урахуванням встановлених ним правил, при цьому за наслідками вирішення цих питань відповідач, в залежності від обставин, може прийняти як рішення про призначення виплати, так і рішення про відмову в здійсненні такої, тобто може обирати з кількох юридично допустимих рішень, відтак суд не повинен і не може втручатись у здійснення цих повноважень шляхом зобов'язання прийняття відповідачем конкретного рішення.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов'язання МВС прийняти рішення про призначення виплати позивачу спірної грошової допомоги не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в цій частині, які підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов'язання прийняти рішення та виплатити одноразову грошову допомогу в зв'язку з інвалідністю задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням ІІ групи інвалідності у розмірі 113192 гривень з прийняттям рішення, передбаченого пунктом 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

Ю.К. Черпак