Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Київ К/800/9558/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року

у справі № 2а-410/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля»

до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» (далі - ТОВ «Агрофірма Поділля»; позивач) звернулось до суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Баришівська ОДПІ Київської області ДПС; відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222332/0 від 29 жовтня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 132 144,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма Поділля», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма Поділля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2717/23-2-00849936 від 14 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Баришівською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222332/0 від 29 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133 064,86 грн. (920,57 грн. - основний платіж, 132 144,29 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу постачальниками у попередніх звітних періодах, а також неперерахуванням на окремий рахунок суми податку на додану вартість у розмірі 131 684,00 грн., яка залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника і використовується ним на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Надаючи оцінку правомірності визначення контролюючим органом у розглядуваному випадку позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій, слід виходити з того, що за правилами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що визначення суми штрафних (фінансових) санкцій прямо залежить від суми податкового зобов'язання донарахованого контролюючим органом (основного платежу), яке, в свою чергу, є базовою величиною для розрахунку суми відповідних санкцій.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення № 0000222332/0 від 29 жовтня 2010 року в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131 684,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає скасуванню. В свою чергу, з огляду на те, що названий акт індивідуальної дії в частині визначення товариству суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 920,57 грн. за основним платежем останнім не оскаржується, підстави для його скасування в частині визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 460,29 грн. відсутні.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - змінити в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222332/0 від 29 жовтня 2010 року в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131 684,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року змінити в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000222332/0 від 29 жовтня 2010 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131 684,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000222332/0 від 29 жовтня 2010 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131 684,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.