Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/8726/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року

у справі № 2а-772/10/0870

за позовом Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя

до Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна»

про стягнення боргу по штрафних санкціях, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна» (далі - відповідач) про стягнення боргу по штрафних санкціях за порушення законодавства про регулювання обігу готівки у сумі 12192,54 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ЗАТ ВКФ «Крістіна» борг по штрафних санкціях у сумі 12192,54 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ЗАТ ВКФ «Крістіна», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, посилаючись на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 12192,54 грн., застосованих згідно рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 20 серпня 2009 року № 0001152303, прийнятого на підставі акта перевірки від 09 червня 2009 року № 0274/08/29/23/13622234 (з урахуванням процедури адміністративного оскарження), яким було встановлено порушення ЗАТ ВКФ «Крістіна» вимог пунктів 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на дату звернення податковим органом з вказаним позовом до суду, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 серпня 2009 року № 0001152303 суб'єктом господарювання не було оскаржене до суду, а сума штрафних (фінансових) санкцій, визначена вказаним рішенням, не була сплачена відповідачем до бюджету.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції ЗАТ ВКФ «Крістіна» подавало клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом справи за позовом ЗАТ ВКФ «Крістіна» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування рішення застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 серпня 2009 року № 0001152303, у задоволенні якого відповідачу було відмовлено (арк. справи 34-35, 53). Про зазначені обставини відповідач наголошував і в апеляційній скарзі, до якої було додано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 березня 2010 року у справі № 2а-1297/10/0870 (арк. справи 64-65).

Колегія суддів вказує, що неправомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, або інша незаконність їх рішень є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення санкцій, встановлених у таких рішеннях.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищим адміністративним судом України було враховано, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2014 року, у справі № 2а-1297/10/0870 за позовом ЗАТ ВКФ «Крістіна» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування рішення позов було задоволено, скасовано рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 20 серпня 2009 року № 0001152303 про застосування до ЗАТ ВКФ «Крістіна» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12192,54 грн. Зокрема, у вказаному судовому рішенні було встановлено відсутність порушення ЗАТ ВКФ «Крістіна» вимог пунктів 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування».

Відсутність факту порушення ЗАТ ВКФ «Крістіна» вказаних вимог закону свідчить про безпідставність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій згідно вказаного рішення та, як наслідок, відсутність підстав для їх стягнення.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судами першої та апеляційної інстанції судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми «Крістіна» задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна