Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 340/3868/24

адміністративне провадження № К/990/52074/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 (суддя Брегей Р.І.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 (суддя-доповідач Божко Л.А., судді: Шлай А.В., Круговий О.О.),

УСТАНОВИВ:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) 06.06.2024 через представника - адвоката Дубка Сергія Миколайовича (далі - представник позивачки) - звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає в невиплаті ОСОБА_1 індексації за період з дня зарахування до списків особового складу по 28.02.2018;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з дня зарахування до списків особового складу по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день виключення зі списків особового складу;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день виключення зі списків особового складу із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року, із застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) - січень 2008 року - і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

2. Ухвалою від 17.06.2024 Кіровоградський окружний адміністративний суд відкрив спрощене позовне провадження (без виклику сторін).

3. Ухвалами Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 залучено до участі у справі військову частину НОМЕР_2 (далі - відповідач-2) як другого відповідача та надано ОСОБА_1 строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

4. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позов залишено без розгляду.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 залишено без змін.

6. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що процесуальні норми застосовуються у редакції, чинній на момент звернення до суду. На день подання позову діяв тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату сум при звільненні, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), який має пріоритет перед місячним строком, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

6.1. Суд першої інстанції наголосив, що законодавець, запровадивши з 19.07.2022 тримісячний строк звернення до суду, не позбавив позивача матеріального права, а лише визначив розумний процесуальний строк його судового захисту, який поширюється і на правовідносини, що виникли до цієї дати.

6.2. З урахуванням продовження строків на період дії карантину, граничний строк звернення до суду сплив 01.07.2023. Оскільки позов подано 06.06.2024, а позивачка не подала заяви про поновлення пропущеного строку, суд першої інстанції залишив позов без розгляду.

7. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права представник позивачки звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

8. На обґрунтування касаційної скарги представник позивачки загалом не заперечує щодо застосування до спірних правовідносин тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022. Водночас скаржник не погоджується з визначеним судами початком перебігу такого строку, який, на його думку, повинен обчислюватися з дня одержання позивачкою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, що судами враховано не було.

8.1. Також скаржник покликається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та від 28.03.2025 у справі №400/6758/24.

9. Ухвалою від 18.12.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, пункту 7 частини першої статті 240 КАС України щодо підстав для залишення позову без розгляду.

10. Відзиву на касаційну скаргу від відповідачів не надійшло.

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

12. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

13. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

15. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачкою строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачами законодавства про оплату праці та невиплата індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по листопад 2020 року.

16. Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

17. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

18. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

18.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

18.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

19. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.

20. У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);

20.1. У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

20.2. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

21. Сформульована Судовою палатою правова позиція спростовує висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк звернення до суду в цій справі визначається статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній на день подання позову, оскільки до спірних правовідносин, що виникли до 19.07.2022, підлягають застосуванню положення цієї статті в попередній редакції, яка не передбачала обмеження строку звернення до суду. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку Судової палати.

22. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, у контексті зазначених висновків Судової палати, Верховний Суд констатує, що строк звернення до суду з позовом щодо оскарження невиплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по листопад 2020 року встановлюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

23. Водночас Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, безпідставно застосував частину третю статті 3 КАС України та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про необхідність застосування статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду.

23.1. Такий підхід є неправильним, оскільки частина третя статті 3 КАС України регулює дію процесуального закону в часі, тоді як строк, установлений статтею 233 КЗпП України, має матеріально-правовий характер, оскільки визначає межі реалізації права на судовий захист у сфері трудових правовідносин, а не порядок здійснення процесуальних дій у межах адміністративного судочинства.

24. Крім того, з огляду на наведену позицію суд першої інстанції неправильно визначив момент закінчення строку звернення до суду після скасування карантину. Зокрема, зважаючи на правову позицію Судової палати у згаданій вище постанові від 21.03.2025 у справі 460/21394/23, перебіг тримісячного строку звернення до суду у спорах, передбачених статтею 233 КЗпП України, розпочався з 01.07.2023, тобто з дня припинення карантину, а не закінчився цією датою, як помилково зазначив суд першої інстанції. Отже, висновок суду про сплив строку звернення до суду станом на 01.07.2023 є наслідком неправильного застосування норм матеріального права.

25. З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 240 КАС України свідчать про порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, а тому доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження в цій частині.

26. За правилами пункту 1 частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

27. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

28. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

29. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

30. Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Дубком Сергієм Миколайовичем, задовольнити.

2. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 скасувати.

3. Справу №340/3868/24 направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.

Суддя-доповідач С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов