Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2015 р. м. Київ К/800/53840/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Донця О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ"

до Ягодинської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області

про визнання нечинними рішення та картки відмови, стягнення надмірно сплачених сум податку на додану вартість і митного збору,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ» звернулося з позовом, у якому просило визнати нечинними рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 19.01.2010 №205000006/2010/400002/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205000006/0/400002; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ суму 25397,73грн надміру сплачених податку на додану вартість та митного збору.

Позов мотивовано тим, що у митниці були відсутні підстави для відмови в застосуванні першого методу визначення митної вартості товару, а також такі підстави не наведені ним у самому рішенні. Вважає сумніви митного органу щодо достовірності поданих відомостей безпідставними, а застосування резервного методу, як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості необґрунтованим.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 липня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Ягодинської митниці про визначення митної вартості товарів від 19 січня 2010 року №205000006/2010/400002/1. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України Ягодинської митниці від 19 січня 2010 року №205000006/0/400002. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ» надмірно сплачені кошти у сумі 25397,73 грн податку на додану вартість та митного збору.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій митниця просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2010 ТОВ було укладено контракт №36/2010 з фірмою P.H.U. «MILTON» EXPORT-IMPORT KAROL FRANCZAK (Польща) (далі - ТОВ-2) про купівлю замороженої шкіри свиней.

У січні 2010 року на митну територію поставлено товар, який задекларовано як: шкіра свійських свиней заморожена, температура - 18 градусів, без жиру, не містить солі, цукру, спецій та приправ не піддано подальшій обробці в брикетах, для промпереробки. Чиста вага - 20000кг, товар маркований, виробник P.H.U. «NIK-POL» (Польща). На 24 дерев'яних піддонах в поліетиленовому пакуванні. Та визначено митну вартість товару за першим методом, виходячи із ціни 1 польський злотий/кг (загальна вартість склала 20000 польських злотих (57160, 24грн)).

При митному оформленні вантажу виникли сумніви щодо відповідності заявленої ціни товару, а тому посадовою особою відділу митного оформлення подано відповідний запит у відділ контролю митної вартості (далі - ВКМВ).

Після опрацювання поданих для митного оформлення документів на підтвердження заявленої митної вартості, ВКМВ винесено Рішення, згідно якого митну вартість ввезеного товару визначено з використанням шостого (резервного) методу з розрахунку 0,85доларів США/кг (загальна вартість товару склала 17000 доларів США).

Також, у зв'язку із наведеним та згідно вимог постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (далі - Порядок №1766) митним органом було винесено Картку відмови.

Товариство 20 січня 2010 року звернулося до митниці із заявою №401-18 про випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом та подало нову ВМД ІМ-40 №205030005/2010/000066 митна вартість в якій визначена із врахуванням Рішення та Картки відмови.

26.01.2010 товариством направлено відповідачу лист із документами для підтвердження заявленої ним попередньо митної вартості товарів у ВМД ІМ-40 №20503005/2010/000052.

Митниця з посиланням на надання документів не у повному обсязі залишила своє рішення без змін.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень вищезазначених постанов № 339 та № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надано Митниці всі необхідні документи, що дозволяють здійснити митну оцінку товару за ціною договору.

Всупереч приписів ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не надав належних доказів наявності у Митниці підстав сумніватися у правильності зазначеної позивачем вартості товару, а також доказів проведення з Товариством консультацій для встановлення способу визначення митної вартості товару та доказів неможливості застосування першого та кожного наступного методу визначення вартості.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення митниці про визначення митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Однак, одночасне задоволення позовних вимог про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, є помилковим.

Верховний суд України у своєму рішенні від 15 квітня 2014 року № 21-29а14 аналізуючи положення ч. 6 ст. 264 МК України, Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618 (надалі - Порядком повернення) та Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 (надалі - Порядком взаємодії) дійшов наступного правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За викладеного рішення суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 232 КАС України,колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РВПГ МІТ» надмірно сплачені кошти у сумі 25397,73 грн. податку на додану вартість та митного збору. Відмовити в задоволенні позову в цій частині. В решті постанову суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець