Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2014 р. м. Київ К/9991/17099/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Служби безпеки України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Служби безпеки України про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що з 24 серпня 1993 року по 16 червня 1995 року навчався у Київському військовому ліцеї і згідно статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) в редакції, що діяла до 31 липня 1999 року, навчання у військових ліцеях (суворовських училищах) підлягало зарахуванню до стажу військової служби. Посилаючись на відмову Служби безпеки України зарахувати строк навчання до спеціального стажу, просив суд зобов'язати відповідача встановити початок проходження служби з 24 серпня 1993 року, зарахувавши строк навчання у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби, провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років та надбавки за безперервну військову службу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року, позов задоволено. Зобов'язано Службу безпеки України встановити ОСОБА_4 початком проходження військової служби день зарахування до Київського військового ліцею - 24 серпня 1993 року, зарахувати ОСОБА_4 строк навчання в Київському військовому ліцеї у загальний строк військової служби, у зв'язку із чим внести відповідні зміни в усі відповідні документи та провести перерахунок вислуги років, вважаючи початком військової служби день зарахування до ліцею. Зобов'язати Службу безпеки України провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасово займаною посадою відповідно до вимог чинного законодавства.

У касаційній скарзі Служба безпеки України порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суди неправильно застосували норми Закону № 2232-ХІІ, яким визначено вичерпний перелік видів військової служби, не взяли до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1993 року №660 «Про Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад». Зазначає, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 490 «Про реформу системи військової освіти» (далі - постанова КМУ №490) метою створення Київського військового ліцею є підготовка кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, але сам ліцей такого статусу не мав, оскільки є середнім загальноосвітнім навчально-виховним закладом. Крім того, на момент вступу позивача до ліцею він не досяг передбаченого законодавством віку для призову на військову службу.

ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Посилається на те, що відповідно до постанови КМУ №490 Київський військовий ліцей створено на базі Київського суворовського військового училища, він відносився до системи військової освіти Міністерства оборони України і мав статус військового навчального закладу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 24 серпня 1993 року по 16 червня 1995 року ОСОБА_4 навчався у Київському військовому ліцеї, після закінчення якого продовжував навчання у Національній Академії Служби безпеки України.

З 12 травня 1992 року введено в дію Закон №2232-ХІІ згідно зі статтею 24 якого, початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, й день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

В новій редакції цього Закону №2232-ХІІ, яка набрала чинності 31 липня 1999 року і, з відповідними змінами, діє на даний час, стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.

Статтею 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Виключний перелік видів такої служби встановлений частиною 4 вказаної норми, зокрема, це - строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено і у статті 25 цього Закону.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2232-ХІІ проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.

Відповідно до постанови КМУ № 490 ліцей, у якому з 24 серпня 1993 року по 16 червня 1995 року навчався позивач, створений з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів.

Аналіз наведених норм закону, свідчить, що навчання у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а отже і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладену в постанові від 01 жовтня 2013 року (справа № 21-330а13) за позовом ОСОБА_6 до начальника третього управління Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії про визнання протиправними дій, яка відповідно до статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Служби безпеки України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року скасувати ухваливши нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Служби безпеки України про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак