Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2015 р. м. Київ К/800/3554/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а:

Комунальне підприємство "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради звернулось в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11 вимог відповідача, викладених в листі від 22.03.2013 року №04-06-0515/3591.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вимоги відповідача не ґрунтуються на діючому законодавстві, висновки, викладені в акті ревізії не відповідають дійсним обставинам та первинним бухгалтерським документам, у зв'язку з чим пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11 вимог відповідача до позивача, викладених в листі від 22.03.2013 року №04-06-0515/3591 є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 22.03.2013 року № 04-06-0515/3591, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 30.11.2012 року по 07.02.2013 року відповідачем проводилася ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2009 року по завершений звітний період 2012 року, за результатами якої складений акт №06-21/27 від 14.02.2013. Не погодившись із змістом акту ревізії, позивачем 26.02.2013 року подані заперечення №306 27.03.2013 року.

22 березня 2013 року відповідачем на адресу позивача направлений лист №04-06-0515/3591 "Про направлення обов'язкових вимог", в якому відповідачем пред'явлені позивачу 14 (чотирнадцять) вимог.

В пункті 2 обов'язкових вимог зазначено, що ревізією встановлено недоотримання фінансових ресурсів загальним фондом міського бюджету в сумі 122594,70 грн., внаслідок не нарахування та не перерахування до міського бюджету 60% частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після оподаткування відповідно до чинного законодавства та 15% чистого прибутку, чим порушено вимоги пункту 1.2 Положення про порядок формування та використання цільового фонду міської ради, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.12.2008 року №4/41, пункту 20 рішення Дніпропетровської міської ради від 04.02.2009 року №4/42 "Про міський бюджет на 2009 рік". У зв'язку з чим позивача зобов'язано відобразити в повному обсязі за бухгалтерським обліком підприємства кредиторську заборгованість перед міським бюджетом в сумі 122594,70 грн. та перерахувати вказану суму до загального фонду міського бюджету.

В пункті 3 обов'язкових вимог зазначено, що ревізією встановлено проведення зайвих витрат коштів підприємства внаслідок оплати юридичних та комплексу інформаційно-консультаційних послуг, які надано не в повному обсязі та виконання яких не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, на загальну суму 121242,92 грн., чим порушено вимогу пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 66-68 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270. У зв'язку із зазначеним позивача зобов'язано стягнути в повному обсязі з надавачів послуг зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 121242,92 грн., в тому числі: ТОВ "Юридична фірма "Консул" - 69700,00 грн., ТОВ "Аудиторська фірма "Аудит-Комп", шляхом перерахування ними грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В пункті 4 обов'язкових вимог зазначено, що ревізією встановлено лишки основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 55589,05 грн., в тому числі: насосного агрегату IR-65-250 NC на суму 14512,40грн., насосного агрегату MG 2 265-250 NB на суму 30416,67 грн. та металеві труби на загальну суму 10659,98 грн., чим порушено вимоги статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2, 3, 11.4 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994 року. У зв'язку із зазначеним відповідач зобов'язав позивача оприбуткувати по бухгалтерському обліку підприємства вищевказані лишки.

Крім того, в пункті 5 обов'язкових вимог зазначено, що ревізією встановлено нестачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 52959,19 грн., в тому числі: насоса електричного NG265-250 на суму 14512 грн., насосного агрегату MG 2 265-250 на суму 34348,34 та металеві труби на загальну суму 4098,45 грн., чим порушено вимоги статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2, 3, 11.4 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994 року. У зв'язку з чим відповідач зобов'язав позивача стягнути в повному обсязі нестачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, заподіяну підприємству, шляхом внесення винними особами грошових коштів на загальну суму 52959,19 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. Також зобов'язано відповідача провести незалежну оцінку збитків від нестачі двох насосів та металевих труб відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996 року.

В пункті 6 обов'язкових вимог встановлено недоотримання фінансових ресурсів позивачем на загальну суму 42049,95 грн., внаслідок надання в оренду нерухомого майна по занижених орендних ставок в порушення Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої рішенням Дніпропетровської міської ради №41/11 від 21.03.2007 року зі змінами та доповненнями. У зв'язку з чим відповідач зобов'язав позивача відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 42049,95 грн, в тому числі: ТОВ "Астеліт" - 37261,99 грн., ЗАТ "Український мобільний зв'язок" - 4787,96 грн. та стягнути в повному обсязі зазначену суму з перерахуванням ними грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом претензійно-позовної роботи. Також, відповідач зобов'язав позивача перерахувати 50% від отриманої орендної плати у сумі 17520,82 грн. до загального фонду міського бюджету.

В пункті 7 обов'язкових вимог встановлено зайву виплату заробітної плати внаслідок нарахування та виплати директору підприємства премії у розмірах, перевищуючих посадовий оклад на загальну суму 33255,15 грн., чим порушено вимоги пункту 1.3 постанови Кабінету міністрів України "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" №859 від 19.05.1999 року. У зв'язку з зазначеним, відповідач зобов'язав стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 33255,15 грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяви ОСОБА_4, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку відповідач зобов'язав втягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 33255,15 грн. шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

В пункті 8 обов'язкових вимог відповідачем встановлено сплату позивачем внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченій заробітній платі в сумі 17157,57 грн., чим порушено вимоги статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". У зв'язку з цим, відповідач вимагає від позивача відшкодувати в повному обсязі зайво сплачені кошти в сумі 17157,57 грн. шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів.

Пунктом 9 обов'язкових вимог відповідачем встановлено зайву виплату позивачем заробітної плати внаслідок нарахування та виплати працівникам позивача доплати за шкідливі умови праці без проведення атестації робочих місць за умовами праці на загальну суму 8332,71 грн. У зв'язку з чим відповідач вимагає стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 8332,71 грн. шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, або стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплачені заробітній платі в сумі 8332,71 грн., шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

В пункті 11 обов'язкових вимог зазначено, що ревізією встановлено недоотримання фінансових ресурсів позивачем на загальну суму 3817,03 грн. внаслідок не проведення перерахунку калькуляції вартості послуг на видачу технічних умов у зв'язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, чим порушено вимоги пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року. У зв'язку із цим відповідач вимагає відобразити у бухгалтерському обліку позивача дебіторську заборгованість в сумі 3817,03 грн. та стягнути з отримувачів виданих технічних умов в повному обсязі зазначену суму коштів на розрахунковий рахунок позивача, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, або стягнути з осіб, винних у недоотриманні фінансових ресурсів позивачем на загальну суму 3817,03 грн., шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством, або, в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у недоотриманні фінансових ресурсів підприємством на загальну суму 3817,03 грн., шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

Крім того, відповідач зобов'язав надіслати йому відповідну письмову інформацію, про вжиті заходи і виконанню обов'язкових вимог, а також документи, що підтверджують відшкодування сум фінансових порушень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 22.03.2013 року № 04-06-0515/3591 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відносно пункту 2 вимоги, яким позивача зобов'язано відобразити в повному обсязі за бухгалтерським обліком підприємства кредиторську заборгованість перед міським бюджетом в сумі 122594,70 грн. та перерахувати вказану суму до загального фонду міського бюджету.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що підставою для пред'явлення пункту 2 стали обставини, які, на думку контролюючого органу, свідчать про неперерахування позивачем до міського бюджету 60% частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розмір не перерахованого чистого прибутку відповідач визначив виходячи з того, що позивачем за грудень 2009 року в дохід не віднесено нараховану амортизацію на загальну суму 265356,49грн. Необхідність віднесення нарахованої амортизації до складу доходу підприємства контролюючий орган пов'язує з тим, що підприємством від Дніпропетровської міської ради безоплатно отримано необоротні активи на загальну суму 26411608,0грн., на які підприємством нарахована амортизація. Оскільки, така амортизація нарахована на безоплатно отримані необоротні активи, то сума нарахованої амортизації мала бути відображена у складі доходів підприємства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в грудні 2009 року позивачем розраховано амортизаційні відрахування на загальну суму 265735,67 грн., в тому числі 232480,41 грн. по основним фондам, 22009,65 грн. по малоцінним та швидкозношуючимся предметам та 11245,61 грн. по нематеріальним активам. Зазначена сума була включена позивачем в звіт про фінансові результати за 2009 рік (Форма 2) в Розділ ІІ рядок 260.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №39/48 від 15.07.2009 року затверджено статут позивача, відповідно до пункту 1.4 якого в редакції від 15.07.2009 року для здійснення господарської діяльності підприємства, власник, Дніпропетровська міська рада, створив статутний фонд у вигляді основних фондів та оборотних коштів та інших цінностей. Загальна залишкова балансова вартість майна, що передається позивачеві, становить 26411608,00 грн. Статут позивача в редакції від 15.07.2009 року був зареєстрований 07.08.2009 року за №1224102000004718007. На виконання Рішення Дніпропетровської міської ради №39/48 від 15.07.2009 року між позивачем та Дніпропетровським комунальним підприємством теплових мереж "Дніпротепломережа" підписаний акт приймання-передачі майна, за рахунок якого створений статутний фонд позивача в сумі 26411608,00 грн.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011 року затверджено статут позивача в новій редакції. Згідно з пунктом 1.4 статуту позивача в редакції від 29.07.2011 року для здійснення господарської діяльності підприємства власник створює статутний капітал в сумі 5000,00 грн. Статут позивача в редакції від 29.07.2011 року був зареєстрований 01.11.2011 року за номером запису 12241050003047180.

Таким чином, з 07.08.2009 року до 01.11.2011 року (дати реєстрації обох редакцій статуту позивача) статутний фонд позивача складав 26411608,00 грн., який був сформований власником шляхом внесення основних фондів до статутного фонду позивача.

Відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, що діяла на період спірних правовідносин, не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади та у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів теплозабезпечення відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад. Такі основні фонди приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів.

Відповідно до підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до придбання основних фондів прирівнюються операції з включення таких основних фондів до складу статутного фонду підприємства, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що статутом позивача в редакції, що зареєстрована 07.08.2009 року, актами приймання-передачі майна від Дніпропетровського комунального підприємства теплових мереж "Дніпротепломережа" позивачу, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1624745 від 10.04.2013 року (бланк серія АБ №423287) підтверджується, що засновником позивача є Дніпропетровська міська рада, розмір внеску до статутного фонду складає 26 411 608,00 грн., статутний фонд сформований необоротними активами, які були одержані позивачем від Дніпропетровського комунального підприємства теплових мереж "Дніпротепломережа".

Окрім того, Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", що затверджений Наказом Мінфіну України №92 від 27.04.2000 року, встановлено, що амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості (пункт 4); первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7 (абзац 2 пункту 10); об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій) (пункт 22); нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання (абзац 3 пункт 29); суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів (пункт 30).

За таких обставин, твердження відповідача про те, що необоротні активи були одержані позивачем безоплатно не відповідають вищенаведеним нормам податкового законодавства України.

Таким чином, позивач правомірно включив основні фонди, які передані йому згідно з рішеннями Дніпропетровської ради, до складу статутного фонду і, відповідно до підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" мав право нараховувати амортизаційні відрахування по цим основним фондам, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності пункту 2 вимоги.

Відносно пунктів 3, 4, 5, 6, 7, 8 ,9, 11 вимоги колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище пунктом 3 вимоги позивача зобов'язано стягнути в повному обсязі з надавачів послуг зайві витрати коштів підприємства в загальній сумі 121242,92 грн., в тому числі: ТОВ "Юридична фірма "Консул" - 69700,00 грн., ТОВ "Аудиторська фірма "Аудит-Комп", шляхом перерахування ними грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

В пункті 5 вимоги відповідач зобов'язав позивача стягнути в повному обсязі нестачу основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, заподіяну підприємству, шляхом внесення винними особами грошових коштів на загальну суму 52959,19 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. Також зобов'язано відповідача провести незалежну оцінку збитків від нестачі двох насосів та металевих труб відповідно до пункту 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.1996 року.

В пункті 4 вимоги, який нерозривно пов'язаний з пунктом 5, відповідач зобов'язав позивача оприбуткувати по бухгалтерському обліку підприємства лишки основних засобів та товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 55589,05 грн., в тому числі: насосного агрегату IR-65-250 NC на суму 14512,40грн., насосного агрегату MG 2 265-250 NB на суму 30416,67 грн. та металеві труби на загальну суму 10659,98 грн.

Пунктом 6 вимоги відповідач зобов'язав позивача відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в сумі 42049,95 грн., в тому числі: ТОВ "Астеліт" - 37261,99 грн., ЗАТ "Український мобільний зв'язок" - 4787,96 грн. та стягнути в повному обсязі зазначену суму з перерахуванням ними грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, в тому числі шляхом претензійно-позовної роботи. Також, відповідач зобов'язав позивача перерахувати 50% від отриманої орендної плати у сумі 17520,82 грн. до загального фонду міського бюджету.

В пункті 7 вимоги відповідач зобов'язав стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 33255,15 грн., шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяви ОСОБА_4, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку відповідач зобов'язав втягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплаченій заробітній платі в сумі 33255,15 грн. шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

В пункті 9 вимоги відповідач зобов'язав позивача стягнути в повному обсязі зайво виплачену заробітну плату в загальній сумі 8332,71 грн. шляхом утримання із заробітної плати грошових коштів на підставі заяв працівників, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, або стягнути з осіб, винних у зайво нарахованій та виплачені заробітній платі в сумі 8332,71 грн., шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

В пункті 8 вимоги відповідач вимагає від позивача відшкодувати в повному обсязі зайво сплачені кошти в сумі 17157,57 грн. шляхом проведення перерахунку сум внесків до державних цільових фондів та повернення зайво сплачених коштів шляхом зарахування їх до майбутніх платежів. Вказана вимога, зокрема, обґрунтована відповідачем зайвим нарахуванням та сплатою внесків до державних цільових фондів: в сумі 12324,35 грн. - за рахунок зайво виплаченої премії керівнику підприємства (пункт 7 обов'язкових вимог); в сумі 3008,10 грн. - за рахунок зайво виплачених доплат та надбавок працівникам підприємства за шкідливі умови праці без проведення атестації робочих місць (пункт 9 обов'язкових вимог). Таким чином, пункт 8 нерозривно пов'язаний з пунктами 7, 9 вимоги.

В пункті 11 вимоги відповідач вимагає відобразити у бухгалтерському обліку позивача дебіторську заборгованість в сумі 3817,03 грн. та стягнути з отримувачів виданих технічних умов в повному обсязі зазначену суму коштів на розрахунковий рахунок позивача, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи, або стягнути з осіб, винних у недоотриманні фінансових ресурсів позивачем на загальну суму 3817,03 грн., шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством, або, в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у недоотриманні фінансових ресурсів підприємством на загальну суму 3817,03 грн., шкоду у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Відповідно до пунктів 7, 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі, відповідачем пред'явлена вимога про усунення порушень, виявлених під час ревізії, пунктами 3, 5, 6, 7, 9, 11 якої позивача зобов'язано провести дій по стягненню шкоди з винних осіб.

При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки пункт 4 вимоги, пов'язаний з пунктом 5, а пункт 8 з пунктами 7, 9, відтак не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині скасування пунктів 4, 8 вимоги.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради до Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 22.03.2013 року № 04-06-0515/3591

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)