Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/41656/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, -

встановила:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано спірний наказ в частині звільнення ОСОБА_2 та поновлено його на посаді з 11 жовтня 2013 року. Зобов'язано управління МВС нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 11 жовтня по 21 листопада 2013 року.

У касаційній скарзі, управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління МВС на рішення судів у справі.

Постановою Верховного Суду України від 24 червня 2014 року скасовано зазначену ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 14 вересня 2009 року ОСОБА_2 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на посаді міліціонера відділення № 1 оперативного взводу роти міліції особливого призначення «Беркут».

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 11 жовтня 2013 року № 316 о/с звільнено позивача з органів внутрішніх справ України у запас за пунктом 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою для винесення спірного наказу слугував рапорт ОСОБА_2 про його звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням від 16 вересня 2013 року, у якому зазначено про намір позивача звільнитися у найкоротший термін, а саме: з 11 жовтня 2013 року.

В подальшому, 8 жовтня 2013 року ОСОБА_2 надіслав телеграму про відкликання вказаного рапорту від 16 вересня 2013 року.

Однак, 11 жовтня 2013 року позивач подав ще один рапорт з проханням не розглядати його телеграму, оскільки він прийняв остаточне рішення про звільнення зі служби згідно з раніше поданим рапортом.

Задовольняючи позов та зобов'язуючи Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області скасувати спірний наказ в частині звільнення ОСОБА_2 та поновити його на посаді, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 зі служби суперечить вимогам пункту 68 Положення, оскільки саме по собі зазначення в рапорті дати, з якої особа бажає звільнитися зі служби, не свідчить про домовленість сторін щодо звільнення у більш короткий, ніж тримісячний з дня подання відповідного рапорту, строк.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Згідно підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до статті 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

Проте, у межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що рапорт ОСОБА_2 містить посилання на дату, з якої він бажає звільнитися, тобто, позивач висловив своє бажання про припинення його служби до спливу строку попередження.

Враховуючи, що видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, не суперечить вимогам чинного законодавства, дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, у спірних правовідносинах, є правомірними.

Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2014 року № 21-241а14.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

В.В. Малинін