ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року м. Київ К/800/197/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

ОСОБА_1 (доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА) про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату коштів за роботу в умовах режимних обмежень за касаційною скаргою представника ТУ ДСА на судові рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2015 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ТУ ДСА на його користь 16 265,59 грн. компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з липня 2005 року по травень 2015 року та 18 556,95 грн. компенсацію втрати частини доходів за не виплату грошового утримання судді, а всього 34 822,54 грн.

Посилався на те, що відповідачем тривалий час не виконувалося судове рішення, яким зобов'язано виплатити надбавку до заробітної плати за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять держану таємницю, доплату грошового утримання, тому за цей період ТУ ДСА повинно компенсувати втрату частини доходів.

Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2015 року, залишеною без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом від 28 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА, яка полягає у невиплаті позивачу за період з липня 2005 року по травень 2015 року компенсації втрати частини грошових по надбавці за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю, та грошового утримання. Стягнуто зазначену компенсацію на загальну суму 34 822,54 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з тим, що були порушені строки виплати коштів з вини ТУ ДСА.

У касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що позивач не перебуває у трудових відносинах з ТУ ДСА, тому доплата повинна бути здійсненою лише на підставі наказів голів судів, проте такі накази не видавалися. Справу судом першої інстанції розглянуто у відсутності представника відповідача, що свідчить про недотримання норм процесуального права. З 2009 року ОСОБА_4 обіймав посаду судді апеляційного суду, в той же час ТУ ДСА здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих загальних судів.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.

Умови та порядок компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати визначається Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до статей 1, 2 вище згаданого Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналізуючи вказані норми, Верховний Суд України в постанові від 18 листопада 2014 р (справа № 21-518а14) вказав на те, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

При цьому, як зазначив Верховний Суд України в постанові від 19 грудня 2011 року, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією, добровільно чи на виконання судового рішення.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 9 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Хмельницького міськрайонного суду щодо не видачі з 1 червня 2005 року наказу про встановлення судді Латюку П.Я. надбавки до посадового окладу в розмірі 10% у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці. Зобов'язано ТУ ДСА до нарахувати позивачу з червня 2005 р. по січень 2009 р. включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю у розмірі 10% від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду.

На виконання рішення суду, ТУ ДСА у липні 2015 року нарахувало 7 625,19 грн. надбавки за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю з червня 2005 р по січень 2009 р. та 8 516,90 грн. недоплаченого щомісячного грошового утримання. Проте кошти не виплачені у зв'язку з відсутністю фінансування, що свідчить про несвоєчасність виконання судового рішення.

З урахуванням зазначених обставин та норм матеріального права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність проведення компенсації втрати доходів за правилами, передбаченими Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Проте судами допущено помилку у визначенні способу захисту порушеного права.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України. Відповідно до положень цієї норми, зокрема пункту 4 частини другої, та з урахуванням вимог, викладених у статтях 21, пункті 4 частини четвертої статті 105, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів лише на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, або у випадках, передбачених законом. В решті суд повинен визнати дії, рішення або бездіяльність неправомірними і зобов'язати відповідача провести певні нарахування та виплату належних сум згідно із законом, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2008 р (справа № 21-)

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2050-ІІІ на підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання покладається обов'язок по здійсненню компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), тому адміністративний суд не вправі перебирати на себе ці повноваження.

З урахуванням наведеного, рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні в частині способу захисту порушеного права зі стягнення компенсації за несвоєчасну виплату коштів на зобов'язання у проведенні компенсації і виплати втрати частини доходів за несвоєчасне нарахування та виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з липня 2005 року по травень 2015 року та виплату грошового утримання судді за вказаний період.

В решті доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують. Зокрема, представник відповідача належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення повістки. Перебування представника в іншому судовому засіданні не свідчило про поважність причин, які б давали підстави до відкладення розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу представника Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області задовольнити частково.

Змінити судові рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2015 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року в частині визначення способу захисту порушеного права ОСОБА_4 зі стягнення компенсації за несвоєчасну виплату коштів на зобов'язання у проведенні компенсації.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_4 компенсації втрати частини доходів за несвоєчасне нарахування та виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з липня 2005 року по травень 2015 року та виплату грошового утримання судді за вказаний період.

В решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

С.С. Пасічник

В.В. Швець