Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2014 р.                               м. Київ                              К/800/44892/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Маслія В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі №813/3164/13-а за позовом приватного підприємства “Компрофбуд” до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, треті особи: приватне підприємство “Брістоль-Контракт”, приватне підприємство “Універсал проект” про провизнання дій неправомірними та скасування приписів, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року приватне підприємство “Компрофбуд” звернулося в суд з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, треті особи: приватне підприємство “Брістоль-Контракт”, приватне підприємство “Універсал проект”, в якому просило з урахуванням уточнення позовних вимог визнати протиправними та скасувати приписи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 15/1-ю та 16/1-ю від 28.03.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у декларації про початок будівельних робіт №5-12787 від 06.11.12 року вже була визначена категорія складності об’єкта III. Натомість позивачем були винесені спірні приписи без зазначення підстав для визначення складності об’єкта будівництва на рівні IV категорії складності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними і скасовані приписи інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області № 15/1-ю та №16/1-ю від 28.03.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства “Компрофбуд” 68,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.03.2013 року відповідачем проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, про що складений акт № 16/1/196-пл/ю.

За результатами перевірки встановлено, що проектна документація, яка передана замовнику для виконання будівельних робіт на об’єкті будівництва розроблена з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом директора департаменту містобудування № 173 від 19.10.2012 року – запроектована площа забудови земельної ділянки 478,40 кв.м., а в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки зазначена 2125,30 кв.м. чим порушені п. 4.2., п. 4.3. ДБН А.2.2-3-2012 “Склад та зміст проектної документації та будівництво”, а також занижена категорія складності об’єкта будівництва з IV на III категорію, оскільки об’єкт будівництва являється пам’яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 1669), чим порушена ч. 3 ст. 32 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, порядок віднесення об’єктів будівництва до IV та V категорії складності затверджений постановою КМУ № 557 від 27.04.2011 року та ДБН А.2.2-3-2012 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”.

Відповідачем 28.03.2013 року складений припис № 15/1-ю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданий директорові приватного підприємства “Брістоль-Контракт”, яким зупинене виконання будівельних робіт з тих підстав, що проектною організацією занижена категорія складності об’єкта будівництва з IV на III категорію, що є порушенням ч. 3 ст. 32 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, порядку віднесення об’єктів будівництва до IV та V категорії складності затвердженого Постановою КМУ № 557 від 27.04.2011 року та ДБН А.2.2-3-2012 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”.

Також 28.03.2013 року відповідачем складений припис № 16/1-ю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданий директорові приватного підприємства “Компрофбуд”, яким зупинене виконання будівельних робіт з підстав, що проектною організацією занижена категорія складності об’єкта будівництва з IV на III категорію, що є порушенням ч. 3 ст. 32 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, порядку віднесення об’єктів будівництва до IV та V категорії складності затвердженого постановою КМУ № 557 від 27.04.2011 року та ДБН А.2.2-3-2012 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем зазначені лише норми на підставі яких об’єкт будівництва відноситься до певної категорії складності, натомість жодних належних та допустимих доказів про те, що будівництво з відтворенням втрачених будівель (офіцини) у дворі будинків на проспекті Свободи, 19/21 та на вул. Ак. В. Гнатюка, 6 з пристосуванням під торгово-офісний центр у м. Львові (перша черга) належить віднести до IV, а не III категорії складності відповідачем не надано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи предметом спору є правомірність приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 15/1-ю та 16/1-ю від 28.03.2013 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно ст. 32 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 № 3038-VI (Далі - Закон № 3038-VI) усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на І, II, III, IV та V категорії складності, які визначаються відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV та V категорії складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз приписів наведеної статті у системному зв’язку з іншими нормами Закону № 3038-VI та Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557 дає підстави для висновку, що вона встановлює загальне правило визначення категорії складності об’єкта будівництва. У випадках же, коли проектна документація на об’єкт будівництва відсутня чи об’єкт їй не відповідає, віднесення такого об’єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належалить до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (на сьогодні – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) за змістом статей 6, 7 Закону № 3038-VI здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування, проектної документації.

Згідно пункту 7 частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно- будівельного контролю.

Згідно п.п. 3 п. 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011р. №439, посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право одержувати безоплатно інформацію, документи і матеріали, зокрема, технічну та проектну документацію, журнали загальних робіт, авторського нагляду, спеціальних та окремих видів робіт, акти обстеження прихованих робіт, проміжного прийняття, відповідальних конструкцій, індивідуального та комплексного випробування устаткування, систем, мереж та пристроїв, інші документи, визначені ДБН А.3.1-5-96 та передбачені в інших державних будівельних нормах.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557 (Далі - Порядок №557), клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається згідно з вимогами ДБН В.1.2-14-2009 “Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ” за рівнем можливих економічних збитків і (або) інших втрат, пов'язаних з припиненням експлуатації або втратою цілісності об'єкта.

До IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб; становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об'єктом; у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня; можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення.

Відповідно п. 7 Порядку №557 під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Судами встановлено, що об’єкт будівництва, згідно експертного звіту №14-03906-12 від 05.11.2012р., являється пам’яткою архітектури місцевого значення - охоронний номер 1669.

Таким чином, судами попередніх інстанції безпідставно не була взята до уваги та обставина, що об’єкт будівництва є пам’яткою архітектури місцевого значення, що в свою чергу є підставою для віднесення об'єкта будівництва до IV категорії складності.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220 222 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі № 813/3164/13а скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову приватного підприємства “Компрофбуд” відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: