Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/40684/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Загородній А.Ф., Кочан В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року УПФУ у м. Білій Церкві Київської області звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад-грудень 2010 року в розмірі 345594,09 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 196811,04 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ПАТ «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» є юридичною особою та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На підставі розрахунків УПФУ у м. Білій Церкві Київської області понесло витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період за листопад-грудень 2010 року в розмірі 345594,09 грн.

Відповідач вказану суму позивачу не відшкодував.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що за правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач обтяжений обов'язком відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які знаходяться з ним в трудових відносинах.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що правові підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які отримали право на пенсію до 01.01.2004р., тобто до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також особам, які мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і яким пенсія призначена зі зменшенням пенсійного віку, тобто до досягнення віку, передбаченого пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відсутні.

Крім того, суди виходили з того, що виплата додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та, відповідно, не підлягає відшкодуванню відповідачем.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить зазначеному Закону.

Таким чином, стаття 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як загальна норма права до спірних правовідносин не може застосовуватися при визначенні періоду, протягом якого витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій відшкодовуються за рахунок підприємств та організацій. Натомість застосуванню підлягають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки предметом розгляду у спорах цієї категорії є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, у тому числі й особам, які крім цього мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, покриваються підприємствами та організаціями до набуття цими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість по витратах на виплату і доставку пільгових пенсій становить виключно основний розмір пенсії, надбавки, доплати та підвищення в такий розрахунок включені не були, відповідачем така заборгованість була погоджена і в подальшому розстрочена, а тому суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.06.2012р. (№ 21-107а12), від 16.04.2013р. ( № 21-12а13), від 14.01.2014р. (№ 21-434а13), від 10.02.2015р. ( № 21-596а14).

Крім того, до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено обов'язок підприємств та організацій відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за пунктами «а» та «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, зберігається.

При цьому, за змістом наведених норм обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 01.01.2004р. (дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») витрат на виплату та доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення таких пенсій чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 13.02.2012р. (21-11а12), від 19.03.2013р. (21-59а13) та від 10.09.2013р. №21-215а13.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012р. у даній справі скасувати.

Позов Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів» на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад-грудень 2010 року в розмірі 345594 (триста сорок п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 09 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: А.Ф. Загородній

В.М. Кочан