Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/19186/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-2203/09/1770

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської

області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000021750/0 від 19.01.2009.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства та складно акт № 6/17/НОМЕР_1 від 13.01.2009.

За результатами перевірки прийнято податкового повідомлення - рішення № 0000021750/0 від 19.01.2009, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 7436 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 1, ст. 5 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності", здійснюючи господарську діяльність позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, у I кварталі 2008 року обсяг його виручки склав 428424, 96 грн., за II квартал 2008 року обсяг виручки склав 550285, 58 грн., тобто, перевищив граничний розмір, оскільки порушення вимог ст. 1 Указу відбулося у II кварталі 2008 року, то він зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування з третього кварталу 2008 року, що ним і було зроблено.

Так, положеннями ст. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до пункту 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Наведеним приписом не передбачено можливості кваліфікації фактично отриманих платником коштів від реалізації товарів (послуг) як його виручку в залежності від виду правочину, на підставі якого отримані такі кошти, та від їх подальшого спрямування.

А відтак спірні кошти, отримані позивачем є виручкою позивача у розумінні пункту 1 Указу.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

Таким чином, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

У зв'язку з цим Державною податковою інспекцією цілком об'єктивно донараховано позивачу оспорювану суму податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-2203/09/1770 слід задовольнити, судові рішення скасувати, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.04.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-2203/09/1770 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко