Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/55324/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Волошина В.М.,

представника відповідача Панджикідзе Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 по справі №2а-2611/12/2670 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, зобов'язання вчинити дії - задоволено. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої 24.01.2012 заяви про застосування прощеної системи оподаткування.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби 31.08.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 52.48.2 пункту 52.48 статті 52, підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 24.01.2012 було подано до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій вказано вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 - 52.48.2 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва рішенням, оформленим листом від 02.02.2012 №970/1/17-112, відмовила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у видачі свідоцтва платника єдиного податку з 01.01.2012 у зв'язку з невідповідністю виду господарської діяльності зазначеної ним у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування вимогам статті 291 Податкового кодексу України.

Зазначене рішення вмотивовано тим, що відповідно до Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 4 пункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» у Податковому кодексі України не визначено.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Поняття виробу з дорогоцінного металу наведе в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №244.

Згідно з пунктом 1.5 зазначеної Інструкції виробом з дорогоцінного металу є будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

Таким чином, зважаючи на те, що спеціальний Закон у галузі контролю за операціями з дорогоцінними металами відносить ювелірні вироби до дорогоцінних металів та, відповідно, торгівлю ювелірними виробами - до торгівлі дорогоцінними металами, особи, які здійснювали торгівлю ювелірними виробами не мали правових підстав для перебування на спрощеній системі оподаткування.

Враховуючи викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 по справі №2а-2611/12/2670 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: Л.І. Бившева

А.М. Лосєв