Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/66443/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012

у справі № 2а-1403/10/1470

за позовом Приватного підприємства «Браун Трейд»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо проведення перевірки ПП «Браун Трейд», в результаті якої було складено акт від 17.02.2010 № 252/23-300/36486650; визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо визнання правочинів, укладених ПП «Браун Трейд» з ПП «Гурмет-Н» та ПП «Новомет», такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб; визнано протиправними дії ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва щодо визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2009 року про обсяги продажу та податкові зобов'язання. Позовну заяву в частині вимог щодо зобов'язання ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва внести зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в акті від 17.02.2010 № 252/23-300/36486650 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Браун Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником податків ПП «Гурмет-Н» за вересень-жовтень 2009 року та ПП «Новомет» за жовтень 2009 року, залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено документальну невиїзну перевірку щодо дотримання вимог податкового законодавства за вересень-жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт від 17.02.2010 № 252/23-300/36486650.

Цим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/94-ВР, що полягало в неправомірному включенні до складу податкового кредиту за вересень 2009 року податку на додану вартість в сумі 2257103 грн. та за жовтень 2009 року в сумі 5273439 грн. за операціями з ПП «Гурмет-Н» та ПП «Новомет». При цьому в акті перевірки викладено висновки щодо визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2009 року, про обсяги продажу та податкові зобов'язання.

Податкове повідомлення-рішення на підставі даного акту перевірки не приймалось.

Задовольняючи позов в частині вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки, щодо визнання нікчемними правочинів, щодо визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податковим органом зроблені на підставі лише даних податкових декларацій без дослідження документів податкового обліку. Крім того, суди зазначили, що податковим органом не наведено судам попередніх інстанцій жодних фактів порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування контрагентами позивача та не надано доказів наявності у платника податку при вчиненні зобов'язань з такими контрагентами мети, суперечної інтересам держави і суспільства.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Згідно з абз. 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі - Порядок) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Враховуючи викладене, документальні невиїзні перевірки здійснюються в приміщенні органу державної податкової служби на підставі даних податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) без дослідження первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом здійснено документальну невиїзну перевірку шляхом дослідження даних податкової звітності позивача, за результатами якої складено акт, в якому викладено висновки щодо нікчемності правочинів та недійсності задекларованих показників.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень в діях податкового органу з проведення перевірки та викладення в акті, складеному за результатами такої перевірки, певних висновків.

Зі змісту п. 1.3., п. 1.7 ст. 1 Порядку випливає, що у разі встановлення під час проведення перевірки порушень податкового, валютного та іншого законодавства податковим органом оформляється акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) бюджетного відшкодування, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили позов у частині вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки, щодо викладення в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів та недійсність даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, діючи в межах перегляду касаційної скарги, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та відмовити в задоволенні позову в цій частині. У решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва щодо проведення перевірки ПП «Браун Трейд», за результатами якої складено акт від 17.02.2010 № 252/23-300/36486650; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про визнання правочинів, укладених ПП «Браун Трейд» з ПП «Гурмет-Н» та ПП «Новомет», такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва щодо визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2009 року про обсяги продажу та податкові зобов'язання.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

У решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун