Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/24128/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі №2а-234/10/2670 за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

ВСТАНОВИЛА:

Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 2395,73 грн. незаконно виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перебування на обліку в Солом'янському районному центрі зайнятості, як безробітна, ОСОБА_4 не повідомила, що вона одночасно працювала в КП «Промінь», а тому допомога по безробіттю в сумі 2395,73 грн. підлягає поверненню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Київський міський центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, 5 листопада 2008 року ОСОБА_4 звернулася до Солом'янського районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не є найманим працівником, не укладала договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію і не зареєстрована як фізична особа -підприємець.

З 5 листопада 2008 року по 15 вересня 2009 року відповідач перебувала на обліку в Солом'янському районному центрі зайнятості, як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю, що підтверджується наказами ДРЦЗ від 5 листопада 2008 року № 15099/2919, від 15 вересня 2009 року № 12465/5309.

Згідно довідки Солом'янського районного центру зайнятості від 22 березня 2010 року №1067 загальна сума виплачених коштів за період перебування на обліку ОСОБА_4 з 5 листопада 2008 року по 14 вересня 2009 року становить 4500,42 грн.

З метою підтвердження інформації державної податкової інспекції щодо доходів ОСОБА_4, Святошинським районним центром зайнятості проведено перевірку КП "Промінь" за результатами якої складено акт від 27 жовтня 2009 року № 89, підписаний керівником КП "Промінь" без зауважень, яким зафіксовано, що ОСОБА_4 працювала в КП «Промінь».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу направлено повідомлення від 2 листопада 2009 року про повернення нею матеріального забезпечення на суму 2395,73 грн., у зв'язку із наданням недостовірних відомостей, на підставі яких було призначено матеріальне забезпечення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не надав достатніх доказів того, що ОСОБА_4 умисно не повідомила державну службу зайнятості про факт свого працевлаштування (маючи на меті безпідставно отримати допомогу на випадок безробіття) або зловживає своїми правами чи обов'язками. Крім того, позивачем не надано належних доказів працевлаштування ОСОБА_4 з метою отримання заробітної плати або іншої винагороди, а відповідно не доведений факт порушення відповідачем діючого Законодавства України у сфері державного соціального страхування на випадок безробіття.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду не погоджується з такими висновками судів та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В силу п.п. 1 ч. 1 ст. 31 вищевказаного Закону визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, а відповідно до п. 4 ч. 5 цієї ж статті тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, згідно трудової угоди між КП «Промінь» та ОСОБА_4 з 23 лютого по 27 лютого 2009 року відповідач працювала поваром 3-го розряду, за що отримала винагороду у розмірі 135 грн. Вказані обставини підтверджуються актом виконаних робіт, який підписаний заступником директора КП «Промінь» Бойко І.С. та ОСОБА_4

Крім того, під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_4 повідомила, що перебуваючи на обліку як безробітна, віднайшла у базі даних центру зайнятості вакансію у КП «Промінь». Вона декілька днів відпрацювала, проте працевлаштована не була, розрахунок за виконану роботу не отримала. Лише через деякий час їй повідомили з підприємства про те, що вона може отримати певну винагороду.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось відповідачем факт її роботи у період з 23 лютого по 27 лютого 2009 року у КП «Промінь», колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, у розмірі 2392,73 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

Позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 2395 грн. 73 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: