Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/800/46895/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області на постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 липня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області про перерахунок та стягнення недоплаченої суми щомісячного грошового утримання з 01 січня 2012 року по 01 червня 2013 року в розмірі 150707,42 грн. та зобов'язання відповідача з 01 червня 2013 року здійснювати йому виплати щомісячного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 90% заробітку працюючого голови суду.

Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 липня 2013 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи із заробітної плати працюючого судді місцевого (районного) загального суду з 01 січня 2012 року по 01 червня 2013 року та стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області на користь ОСОБА_3 утворену заборгованість з виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01 січня 2012 року по 01 червня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року було скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 129,138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів у розмірі 90%, виходячи із заробітної плати працюючого судді місцевого (районного) суду з 03 червня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є суддею у відставці, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фону України Великоновосілківському районі Донецької області та отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів.

Позивач звернувся до відповідача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грошового утримання діючих суддів згідно розрахунку заробітної плати судді та довідок Територіальної судової адміністрації України в Донецькій області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12 квітня 2012 року № 08-1451-12, від 29 жовтня 2012 року б/н.

Листом Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області від 30 травня 2012 року № 29/Б-39-0-03 позивачу відмовлено в перерахунку з посиланням на те, що здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2012 року не можливо, оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений тільки суддям у відставці Конституційного Суду України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач відповідно до ст.ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», виходячи з стажу роботи, має право отримувати довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді, а тому відмова відповідача є незаконною.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача про перерахунок довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді, підлягають задоволенню з 03 червня 2013 року, тобто після ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України непогоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус судді» (в редакції на час призначення позивачу довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 07 липня 2010 року N 2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону).

Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).

Таким чином, з 01 жовтня 2011 року положення частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо виплати судді щомісячного довічного грошового утримання у розмірі не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Однак пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, положення частини третьої та першого, другого, третього речень частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналіз наведених правових актів дає підстави для висновку, що на час призначення позивачу довічного грошового утримання чинне законодавство передбачало пропорційність довічного утримання від заробітної плати (грошового утримання) працюючого на відповідній посаді судді. Отже, в разі зміни грошового утримання судді, який працює, щомісячне довічне грошове утримання підлягало перерахунку, а відмова відповідача у перерахунку була неправомірною.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, без обмеження його граничного розміру з 01 січня 2012 року.

Разом з цим колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо обмеження перерахунку виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці кінцевою датою, оскільки, якщо виходити із самого визначення понять "пенсія", "щомісячне довічне грошове утримання" випливає, що щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).

Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як щомісячне довічне грошове утримання, не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам. Тому виплату довічного грошового утримання суддям у відставці не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання цих виплат, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов протилежного висновку, в частині зазначення кінцевої дати, до якої суб'єкт владних повноважень має здійснювати перерахунок виплат, оскільки, на думку суду, прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії в майбутньому є передчасним.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року скасувати.

Постанову Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 липня 2013 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області щодо непроведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_3 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до п. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» та ст.ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року з 01 січня 2012 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: