Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/61427/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкун В.В.

за участю представників сторін: позивача - не з'явився,

відповідача - Диба Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 р.

у справі № 2а-3450/12/2670

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_5) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просила суд скасувати рішення відповідача від 02.02.2012 р. № 569/Р/17-212 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язати податковий орган видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.02.2012 р. № 569/Р/17-212 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку; зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва видати ФОП ОСОБА_5 свідоцтво платника єдиного податку за КВЕД 52.48.2.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання 11.06.2014 р. не з'явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2005 р. позивача було зареєстровано як фізичну особу-підприємця.

24.01.2012 р. ФОП ОСОБА_5 звернулась із заявами до ДПІ у Печерському районі м. Києва про застосування спрощеної системи оподаткування, зазначивши обрані нею види діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005, а саме: 51.52.4 - оптова торгівля золотими та іншими дорогоцінними металами; 52.48.2 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

За результатами розгляду вказаної заяви, ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 02.02.2012 р. № 569/Р/17-212 повідомила ФОП ОСОБА_5 про відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування, посилаючись на вимоги пункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, згідно якого не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення та на підставі зазначеного зробила висновок, що юридичні особи-платники єдиного податку не мають права здійснювати виробництво та продаж ювелірних виробів.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність, передбачену підкласами 51.52.4 «оптова торгівля золотими та іншими дорогоцінними металами», 52.48.2 «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами» за КВЕД ДК 009:2005.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, не можуть бути платниками єдиного податку, зокрема, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Пунктом 2 статті 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогеннного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Відповідно до абзацу другого пункту 24 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» суб'єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов'язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах. Відбиток іменника щорічно підлягає реєстрації в органах, які здійснюють державний пробірний контроль.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що у Податковому кодексі України не визначено поняття «дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння» і поняття щодо діяльності з їх «видобутку, виробництва та реалізації». З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів.

Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними».

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Згідно пункту 2 статті 1 Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Поняття «вироби із дорогоцінного металу» визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 244, зареєстрованої в Мін'юсті України за № 3698968 від 25.03.2004 р. Виріб із дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій зазначене не було враховане.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про підтвердження правомірності дій податкового органу щодо відмови позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку на підставі підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2012 р. у справі № 2а-3450/12/2670.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 02.02.2012 р. № 569/Р/17-212 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 свідоцтво платника єдиного податку - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко