Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року місто Київ К/9991/26557/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Чалого С.Я.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 10.01.2011 №2, визнання незаконним складання акту від 21.12.2010 №15 та зобов'язання відповідача прийняти звітність від платника єдиного податку за довільною формою із поясненнями.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення, як такого, що прийнято на підставі помилкових висновків органу Пенсійного фонду щодо розповсюдження на позивача як на особу, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 12.09.1995 та є платником єдиного податку.

15.11.2010 позивачем подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду з додатком за листопад 2010 року.

21.12.2010 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складено акт №15. Перевіркою встановлено, що звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за листопад 2010 року позивачем оформлено з порушенням Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152.

10.01.2011 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області прийнято рішення №2, яким на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 340,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 10.01.2011 №2 як такого, що прийнято за наявності факту вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 10.01.2011 №2, з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведена вище норма матеріального права була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Отже, нарахування після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до цієї дати, є протиправним.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року (N 21-367а12) та 04 червня 2013 року (№ 21-170а13).

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 10.01.2011 №2.

У той же час, колегія суддів вказує на обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо складання акту перевірки, оскільки зазначені дії вчинено відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 10.01.2011 №2, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 10.01.2011№2, із постановленням у вказаній частині нового судового рішення, про задоволення позову.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 10.01.2011 №2.

У вказаній частині позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області від 10.01.2011 №2 про застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: