ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м.Київ К/800/13064/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови та стягнення надмірно сплачених платежів, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась з позовом до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06 серпня 2013 року №205000006/2013/000084/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 серпня 2013 року №205070000/2013/00118, стягнути 46114 грн. надмірно сплачених платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність відмови у прийнятті до оформлення митної декларації та безпідставність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом, що призвело до надмірної сплати митних платежів; вказував про надання всіх необхідних документів на підтвердження визначеної ним митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовані рішення Ягодинської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 06 серпня 2013 року № 205000006/2013/000084/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 серпня 2013 року № 205070000/2013/00118; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішень в частині задоволення вимог суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови. В частині вимог про стягнення з бюджету надмірно сплаченого митних платежів судами відмовлено через недодержання позивачем встановленого законом порядку повернення помилково або надмірно сплачених сум з бюджету.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Ягодинська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням шостого методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товарів та карка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті у повній відповідності до норм законодавства з питань державної митної справи.

Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області у клопотанні від 28 квітня 2015 року №15-08/226-3038 зазначило про приєднання до вимог касаційної скарги Ягодинської митниці Міндоходів.

Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, судові рішення- без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 06 серпня 2013 року на підставі зовнішньоекономічного контракту від 22 липня 2013 року №41/2013/NL, укладеного з фірмою «Vion Sales West BV» (Нідерланди), інвойсу від 02 серпня 2013 року №5447886, ввезено на територію України товар - сало свине заморожене, без спецій, без теплової, кулінарної обробки, без консервування, без харчових добавок та приправ, кількістю 19994 кг та вартістю 13995,80 євро, визначеною у інвойсі, тобто за ціною 0,70 євро/кг.

Товар подано до митного оформлення згідно МД від 06 серпня 2013 року №205070000/2013/041762, у якій митна вартість задекларована за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 167907,14 грн. або 15845,80 євро, розраховану з урахуванням вартості товару 13995,80 євро та вартості перевезення товару 1850,00 євро.

Відповідно до графи 44 митної декларації на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту декларантом до вантажної митної декларації додано: контракт від 22 липня 2013 року №41/2013/NL; інвойс від 02 серпня 2013 року №5447886; ВМД від 06 серпня 2013 року №205070000/2013/041762; декларацію митної вартості від 06 серпня 2013 року №2050070000/2013/041762; міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) від 02 серпня 2013 року № 420858; сертифікат про походження товару від 02 серпня 2013 року №S100655562; ветеринарне свідоцтво ВРД-00 від 06 серпня 2013 року №373307; сертифікат якості від 02 серпня 2013 року; контракт про перевезення товару від 25 лютого 2013 року №17/2013/PL; довідку про транспортні витрати від 06 серпня 2013 року; декларацію країни відправлення від 02 серпня 2013 року №13NL1381C527593319; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13 червня 2013 року №05.03.02-03/52266.

Під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, у зв'язку з чим запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи про оплату товару.

06 серпня 2013 року, в зв'язку із ненаданням декларантом додаткових підтверджуючих документів, наявності сумнівів щодо достовірності поданих документів та відсутністю даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, митним органом після проведених консультацій з декларантом на підставі наявних у митного органу відомостей та інформації про рівень цін на такі товари прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару за №205000006/2013/000084/1.

Відповідно до рішення митна вартість визначена за ціною 1,3653 євро за кілограм (27298,14 євро за партію), тобто з різницею на загальну суму 11452,34 євро між вартістю, визначеною декларантом. Митна вартість товару розрахована відповідачем із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 МК України на підставі цінової інформації ВМД від 29 липня 2013 року №205070000/2013/40356, наявної у митного органу.

Також митним органом видано картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів від 06 серпня 2013 року №205070000/2013/00118.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг за ВМД від 06 серпня 2013 року № 205070000/2013/041777 зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю та надання гарантій.

18 жовтня 2013 року позивачем на адресу Ягодинської митниці надіслано заяву з документами щодо задекларованого у ВМД від 06 серпня 2013 року №205070000/2013/041762 товару, а саме: оригінал прайс-листа фірми виробника товару від 30 липня 2013 року №U-3177, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13 червня 2013 року № 05.03.02-03/52266, платіжне доручення в іноземній валюті від 12 серпня 2013 року № 1072, повідомлення SWIFT від 12 серпня 2013 року № 5862NH.07078UBGB.

Ягодинська митниця у листі від 24 жовтня 2013 року №1/1.2-6/2518 за результатами розгляду документів, що надійшли від позивача, зазначила про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, оскільки для розгляду митному органу не було подано всіх документів для підтвердження заявленої митної вартості - висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як передбачено ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч.2 ст.55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

З урахуванням положень вищенаведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили неповні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів.

Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст.57 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару митницею обґрунтовано застосований резервний метод оцінки згідно ст.64 Митного кодексу. У рішенні митниця послідовно довела неможливість застосування попередніх методів. За своїм змістом та формою оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам ст.55 Митного кодексу України та наказу Міністерства Фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації, зокрема, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, а також картки відмови у прийнятті митної декларації, Ягодинська митниця Міндоходів діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці та картки відмови не вбачається.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відзначити про безпідставність посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування рішень при задоволенні позовних вимог на порушення відповідачем вимог ч.9 ст.55 Митного кодексу України щодо розгляду заяви про визнання заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. Лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його внесення, а скасування рішення про коригування заявленої митної вартості відповідно до положень ч.ч.9, 10 ст.55 Кодексу відноситься до повноважень органу доходів і зборів.

При цьому, відповідачем на заяву позивача від 18 жовтня 2013 року № 365 надана обґрунтована відповідь листом від 24 жовтня 2013 року № 1/1.2-6/2518 щодо неможливості застосування заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно, відсутні й підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету надмірно сплачених платежів на загальну суму 46114 грн.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді