Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2015 р. м. Київ К/800/45697/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А2622 про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А2622 про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалю Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд.

Позивач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А 2093, яка перебуває на речовому забезпеченні у військової частини А 2622, і наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.09.2012р. №136-ПМ був звільнений в запас за частиною 6 підпунктом «в» (за віком), статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а наказом командира військової частини А2093 від 24.10.2012 року №250 - виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходили з того, що позивач вправі претендувати на отримання грошової компенсації за нестримане речове майно, заборгованість за яким виникла до 11.03.2000 року та з 22.05.2008 року, враховуючи, що він з вини відповідача не був забезпечений речовим майном, як під час проходження служби, так і при звільненні.

З таким висновком колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає його передчасним, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11березня 2000 року) було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від ;17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»дію частини другої статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України доходить висновку, що на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону № 2011-XII.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2013 року, від 24 червня 2014 року (№ 21-38а13; № 21-253а14).

Отже, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відсутні, а тому вищезазначені рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу правонаступника Військової частини А2622 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року у цій справі - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець