Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/70116/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року

у справі № 2а-8755/10/1570

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області (правонаступником якої є Арцизька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області)

про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області (далі - відповідач) про скасування рішення Арцизької МДПІ в Одеській області від 26 квітня 2010 року № 0001092300/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Арцизької МДПІ в Одеській області його правонаступником - Арцизькою ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 737630 від 12 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА в Одеській області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - кафе-бару «Меркурій», який розташований в крамниці, що розташована за адресою: Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Надрічне, вул. Центральна, 81, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, за результатами якої складений акт від 15 квітня 2010 року на бланку № 001695 (зареєстрований 16 квітня 2010 року за № 1789/15/32/23/НОМЕР_1).

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що мало вираз у зберіганні тютюнових виробів на загальну суму 158,00 грн. та алкогольних напоїв на загальну суму 2362,00 грн. в місці, яке не внесене до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме - у кафе-барі, розташованому у крамниці по Центральна, 81 у с. Надрічне Татарбунарського району Одеської області.

08 лютого 2010 року Арцизька МДПІ в Одеській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення про застосування фінансових санкцій № 0001092300/, яким згідно абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 4062,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв, зобов'язаний вносити до Єдиного реєстру місць зберігання відомості про місце зберігання таких товарів, незалежно від того, чи співпадає воно з місцем реалізації товару.

Однак, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною 30 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

При цьому, абзацом 21 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а місцем торгівлі у відповідності до положень абзацу 14 статті 1 цього Закону є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів

Відповідно, вказаним Законом передбачено обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом ДПА України від 28 травня 2002року № 251 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, якщо суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію і збереження алкогольних напоїв та тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об'єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб'єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання, з огляду на його відсутність.

За таких обставин, суди першої інстанції та апеляційної інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, встановленої абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та, які наслідок, відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій від 26 квітня 2010 року №0001092300/0, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скасувати рішення Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про застосування фінансових санкцій № 0001092300/0 від 26 квітня 2010 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна