Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2015 р. м. Київ К/800/31858/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішень,

встановила:

У грудні 2011 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця при винесенні постанови ВП №28790452 від 30.11.2011 та скасування даної постанови про накладення штрафу в розмірі 2040,00грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем 20.09.2011 винесено постанову №28790452 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-231/09, виданого 02.09.2011 Сихівським районним судом м. Львова про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 з урахування частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надано боржнику строк для добровільного виконання до 27 09.2011.

Вимогою державного виконавця від 18.11.2011 було повторно зобов'язано боржника виконати рішення суду в повному обсязі у строк до 25.11.2011.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 25.11.2011 повідомлено відповідача, що на виконання вимог постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-231/09 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2, однак виплату не проведено з ув'язку відсутністю коштів.

За повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення на боржника оскаржуваною постановою від 30 листопада 2011 року ВП № 28790452 накладено штраф у розмірі 2040,00 грн.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що відсутність у кошторисі Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області коштів не є підставою для звільнення від сплати.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату пенсій як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань неприйнятні, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно із частинами першою і другою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

Отже, невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.05.2015 №667/4594/14-а та постанові від 27 жовтня 2015 року №21-4532а15.

Враховуючи наведене та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову у задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішень - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 30.11.2011 ВП№28790452 про накладення штрафу в розмірі 2040,00 грн.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф.Загородній

М.М. Заїка