Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"08" липня 2015 р. м. Київ К/800/33082/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Логвиненка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відділу Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області до Контрольно-ревізійного відділу у місті Рівне про визнання дій протиправними, за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, -

в с т а н о в и в:

У березні 2010 року відділ Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 4, 6 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в місті Рівне № 270-16/2 від 04.03.2010.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані пункти 4, 6 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в місті Рівне № 270-16/2 від 04.03.2010.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Рівненській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу Державна служба охорони при УМВС України в Рівненській області, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до пункту 1.1.6.1 плану контрольно-ревізійної роботи відділу на 4 квартал 2009 року Контрольно-ревізійним відділом в місті Рівне проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління Державної служби охорони при УМВС України в Рівненській області за період з 01.01.2007 по 31.10.2009, якою встановлено ряд порушень з питань збереження і використання державної власності та фінансів, викладених в акті № 270-16/2 від 20.01.2010.

На цій підставі Контрольно-ревізійним відділом у місті Рівне складено вимогу № 270-16/2 від 04.03.2010, у спірних пунктах 4, 6 якої від позивача вимагалось:

4. Стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні палива внаслідок безпідставного підвищення базових лінійних норм на автомобілі УДСО при УМВСУ в Рівненській області на загальну суму 43974,19 грн. шкоду, в порядку та розмірі встановленому статтями 130, 133, 136 КЗпП України;

6. В подальшому дотримуватися законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірні пункти вимоги Контрольно-ревізійного відділу в місті Рівне № 270-16/2 від 04.03.2010 прийняті не на підставі, в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон) передбачав, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону, згідно з яким Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин судові рішення в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 4 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в місті Рівне № 270-16/2 від 04.03.2010 підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Що стосується решти позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 6 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в місті Рівне № 270-16/2 від 04.03.2010, слід зазначити що вони є похідними, а тому позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року і постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову КП «Донекотранс» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування пунктів 4, 6 вимоги № 270-16/2 від 04.03.2010.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: