ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/57242/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р.

у справі № 804/8880/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Логос»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Логос» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Логос») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 р. № 0001172201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.06.2014 р. № 0001172201.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р., у задоволенні позову відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.03.2014 р. по 21.03.2014 р. на підставі повідомлення від 12.03.2013 р. № 130, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 12.03.2014 р. № 363 посадовою особою ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фірма «Логос» з питань повноти нарахування з орендної плати за землю за період з 01.02.2011 р. по 01.09.2013 р., за результатами якої складено акт від 28.03.2014 р. № 711 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району за 2011 рік на 173 589,26 грн., за 2012 рік на 62 687,26 грн., за січень-серпень 2013 року на 39 904,13 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04.06.2014 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001172201 згідно з яким, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 320 910,56 грн., з яких 276 180,70 грн. - за основним платежем та 44 729,86 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту від 28.03.2014 р. № 711 підставою для донарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки за періоди, що перевірялись, у зв'язку зі сплатою позивачем такого податкового зобов'язання у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто у меншому розмірі ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичної зміни орендної плати та, відповідно, донарахування податковим органом сум податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» слідує, що користування землею в Україні є платним.

Як слідує з матеріалів справи, 10.01.2001 р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2475 га., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, 180; грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення цього договору складає 1 130 946,08 грн.; термін дії договору до 23.11.2015 р.; орендна плата виплачується у грошовій формі в розмірі 11 309,46 грн. на рік, що становить 942,45 грн. на місяць.

29.08.2002 р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3911 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, 169, для фактичного розміщення складу.; грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення цього договору складає 1 198 303,49 грн.; термін дії договору до 19.06.2017 р.; сума орендної пати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 179 745,53 грн.

Оскільки з набранням чинності Податковим кодексом України встановлено розмір орендної плати, який не може бути меншим ніж 3 % нормативної грошової оцінки, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем орендної плати за користування земельними ділянками у сумі визначеній спірним податковим повідомленням-рішенням.

Так, з 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, законодавчо визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 р. у справі № 21-274а14.

За таких обставин та виходячи з зазначених правових положень, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позивач за січень-листопад 2011 року, здійснював нарахування і сплату орендної плати по договору оренди земельної ділянки в розмірах менших, ніж встановлено Податковим кодексом України, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем суми орендної плати за землю за вказаний період є законним та обґрунтованим.

Таким чином, податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.06.2014 р. № 0001172201.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 р. у справі № 804/8880/14.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко