ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/3791/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року

у справі № 812/1050/15

за позовом ОСОБА_2

до Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області

про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лисичанського міського відділу Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, в якому просив:

- зобов'язати ГУ МВС України в Луганській області внести зміни до наказу № 282 ос/ від 13 серпня 2015 року, скасувавши в наказі пункти наступного змісту: без виплати грошового забезпечення за фактичну перерву в роботі з 29 серпня 2014 року по день звільнення та висновок ГУ МВСУ від 12 серпня 2015 року;

- зобов'язати ГУ МВС України в Луганській області, на підставі наданих їм документів, внести записи до дубліката трудової книжки на ім'я позивача про загальний стаж роботи до влаштування на роботу в ОВС;

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2014 року по 14 серпня 2015 року у сумі 52355,52 грн.;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано накази ГУ МВС України в Луганській області № 282 о/с від 13 серпня 2015 року та № 295 о/с від 26 серпня 2015 року в частині визначення, що звільнення ОСОБА_2 здійснюється без виплати грошового забезпечення за фактичну перерву в роботі з 29 серпня 2014 року по 14 серпня 2015 року. Зобов'язано ГУ МВС України в Луганській області на підставі наданих позивачу документів внести до дублікату трудової книжки позивача запис про загальний стаж його роботи до прийняття на службу в органи внутрішніх справ. Стягнуто з Лисичанського МВ ГУ МВС України в Луганській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2014 року по 14 серпня 2015 року у сумі 51234,19 грн., з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ГУ МВС України у Луганській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з липня 2006 року ОСОБА_2 переведено на посаду старшого слідчого до слідчого відділу Лисичанського МВ ГУ МВС України в Луганській області.

06 травня 2014 року позивачем подано рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ 31 серпня 2014 року, у зв'язку погіршенням стану здоров'я.

Наказом від 26 серпня 2014 року № 247 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ України згідно пункту 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ з 29 серпня 2014 року. Календарна вислуга 21 рік 6 місяців 27 днів.

30 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати копію наказу про звільнення, провести повний розрахунок та видати трудову книжку.

Листом від 19 вересня 2014 року ГУ МВС України у Луганській області повідомило позивача про неможливість видачі трудової книжки, з посиланням на те, що оригінал трудової книжки перебуває в особовій справі позивача, яка знаходиться в адміністративній будівлі ГУМВСУ в місті Луганську, яка захоплена незаконним озброєним формуванням. Одночасно позивачу надіслано копію наказу № 247 о/с від 26 серпня 2014 року про звільнення.

У січні 2015 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ МВС України у Луганській області про зобов'язання відповідача видати трудову книжку, витребувати інші документи та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року, позивні вимоги задоволено частково та зобов'язано Управління видати позивачу дублікат трудової книжки днем звільнення, в якій зазначити день видачі трудової книжки, про що в день видачі трудової книжки винести наказ про звільнення позивача. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вказаних судових рішень ГУ МВС України у Луганській області видано наказ № 282 о/с від 13 серпня 2015 року, яким скасовано пункт наказу ГУ МВС України у Луганській області № 247 о/с від 26 серпня 2014 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ з посади старшого слідчого СВ Лисичанського міського відділу за пунктом 64 Ж, з 29 серпня 2014 року з календарною вислугою 21 рік 06 місяців 27 днів, та звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України з посади старшого слідчого СВ за пунктом 64 Ж без виплати грошового забезпечення за фактичну перерву в роботі з 29 серпня 2014 року по день звільнення.

Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 26 серпня 2015 року № 295 о/с внесено зміни до наказу № 282 о/с від 13 серпня 2015 року в частині визначення дати звільнення з органів внутрішніх справ позивача, а саме: визначено, що останнього звільнено з 14 серпня 2015 року без виплати грошового забезпечення за фактичну перерву в роботі з 29 серпня 2014 року по 14 серпня 2015 року.

Дублікат трудової книжки позивачу видано 14 серпня 2015 року, у якому зазначено, що позивача прийнято на службу в органи внутрішніх справ 01 березня 1995 року, а звільнено з органів внутрішніх справ 13 серпня 2015 року.

Так, предметом даної справи є протиправність дій Лисичанського МВ ГУ МВС України в Луганській області щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за час невидачі трудової книжки за період з 29 серпня 2014 року по 14 серпня 2015 року, а також невнесення до дублікату трудової книжки даних про стаж позивача до прийняття на роботу в органи внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту 6.3.3 Правил оформлення та ведення особових справ працівників органів внутрішніх справ України (додаток № 4 до пункту 2.1.1.4 Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України) у разі затримки видачі трудової книжки з вини керівництва органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше зроблений запис про день звільнення визначається недійсним у встановленому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ МВС України в Луганській області допущено бездіяльність щодо своєчасного виготовлення дублікату трудової книжки позивача, що призвело до затримки її видачі при звільненні позивача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставне зазначення ГУ МВС України у Луганській області у наказах № 282 о/с від 13 серпня 2015 року та № 295 о/с від 26 серпня 2015 року про те, що звільнення позивача здійснюється без виплати грошового забезпечення за фактичну перерву в роботі з 29 серпня 2014 року по 14 серпня 2015 року.

Крім того, судами встановлено, що 08 червня 2015 року позивач направив до ГУ МВС України у Луганській області заяву про видачу йому дубліката трудової книжки та додав до вказаної заяви копії документів на підтвердження стажу роботи до прийняття на службу в органи внутрішніх справ, а саме: надано копію диплому про навчання у Старобільскому радгоспі-технікумі в період часу з 1988 року по 1993 рік, копію архівної довідки про проходження службу в збройних силах СРСР в період з 21 листопада 1989 року по 20 грудня 1991 року, копії архівних витягів про прийняття на роботу та звільнення з роботи на посаді майстра-наладчика в радгоспі Комсомолець в період з 05 липня 1993 року по 07 вересня 1993 року, копію довідки про роботу на посадах монтера та бригадира залізничної колії ПЧ-19 Новокіндрашівської дистанції Донецької залізниці в період часу з 13 вересня 1993 року по 23 січня 1995 року.

Отримання зазначеної заяви підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 11 червня 2015 року.

З огляду на приписи пункту 5.3 Інструкції з організації обліку кадрів у системі МВС України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність позовних вимог в частині зобов'язання Лисичанського МВ ГУ МВС України в Луганській області внести записи до дубліката трудової книжки позивача про загальний стаж його роботи до влаштування на роботу в ОВС, на підставі наданих ним документів.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно вирішивши по суті даний спір, помилково вирахував в мотивувальній частині та зазначив у резолютивній частині постанови розмір грошової суми, яку слід стягнути на користь позивача. Наведене не було виправлено судом апеляційної інстанції.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_2 відбулося 29 серпня 2014 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за червень-липень 2014 року.

Згідно довідки Лисичанського МВ ГУ МВС України в Луганській області від 09 жовтня 2014 року № 16607 грошове забезпечення позивача за червень 2014 року складало 4014,59 грн., за липень 2014 року - 4014,59 грн., разом 8029,18 грн.

З урахуванням листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 (у червні - 19 робочих днів, у липні 2014 року - 23 робочих днів), середньоденна заробітна плата за червень-липень 2014 року складає 191,18 грн. (8029,18 грн. : 42 робочих днів)

Період затримки видачі трудової книжки з 30 серпня 2014 року по 14 серпня 2015 року (день видачі дублікату трудової книжки) складає 241 день.

Отже, середній заробіток ОСОБА_2 за час затримки становить 46074,38 грн. (241 х 191,18).

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, відповідно до статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року змінити, виклавши абзаци 4, 6 резолютивної частини постанови суду в наступній редакції:

«Стягнути з Лисичанського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь ОСОБА_2 46074 (сорок шість тисяч сімдесят чотири) грн. 38 коп. середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, за відрахуванням зборів, обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні.

Постанова в частині виплати ОСОБА_2 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3840 грн. підлягає негайному виконанню.».

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

С.С. Пасічник