Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/51719/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року

у справі №810/1426/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 13.02.2013 року щодо невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» за січень 2013 року податковою декларацією з податку на додану вартість; визнано протиправною відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» за січень 2013 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 18.03.2013 року №0000021500. У частині позовних вимог про зобов'язання Іванківську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою звітністю та забезпечення відображення показників такої декларації по особовому рахунку платника податку провадження у справі закрито.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки позивача з питань подання податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2013 року відповідачем складено акт від 18.03.2013 року №126/15/33011077, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 року №0000021500, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн.

Підставою для прийняття оскарженого повідомлення-рішення став висновок податкового органу про невизнання податкової звітності податковою декларацією у зв'язку з неподанням до неї додатків 1,4, 6 та 7.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків податкового органу і як наслідок неправомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з пп.49.18.1. п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 48.3 ст. 48 ПК України визначено обов'язкові реквізити, які повинна містити декларація.

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, окрім відповідних положень Податкового кодексу України, визначаються Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25 листопада 2011 року (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5 Розділу 1 Порядку усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою « 0110», у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

Згідно з п. 13 Розділу 3 вказаного Порядку декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. При цьому у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Перелік додатків до податкової декларації визначено положеннями пункту 14 Розділу 3 вказаного Порядку.

Додатки 1, 6, 7, 8 подаються до декларацій 0110/0121 - 123/0130/0140 за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках. Додатки 2, 3, 4 подаються лише до декларації 0110. Додаток 9 подається до декларацій 0121 - 0123/0130 (п. 15 Розділу 3 Порядку).

Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

П. 48.7 ст. 48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 Кодексу.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді передбачений Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України № 233 від 10 квітня 2008 року.

Відповідно до п. 7.5 Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 7.6 Інструкції встановлено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до п. 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом 5 робочих днів.

Відповідно до пп. 49.9.2. п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після подання податкової декларації за січень 2013 року до податкового органу засобами електронного зв'язку 12.02.2013 року позивачем отримано квитанцію №2 про доставку, де не зазначено, що така податкова декларація не прийнята податковим органом.

Доказів направлення позивачу наявного у справі повідомлення податкового органу про невизнання податкової звітності податковою декларацією від 13.02.2013 року відповідачем не надано. Отже, податковий орган при прийнятті податкової звітності позивача порушив вимоги п. 49.9 ст. 49 ПК України щодо строків прийняття та надсилання повідомлень про відмову у прийнятті податкових декларацій.

Крім того, виходячи з аналізу норм п. 46.1 ст. 46 ПК України у взаємозв'язку із положеннями пунктів 13, 14 Розділу третього Порядку, додатки до податкової декларації мають додаватися лише в разі заповнення даних у відповідних рядках декларації.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку, що задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість та скасування податкового повідомлення-рішення.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів зазначає, що згідно із п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, висновок суду першої та апеляційної інстанцій щодо закриття провадження у справі в частині зобов'язання відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою звітністю з моменту її подання до податкового органу та забезпечити відображенні показників такої декларації по особовому рахунку платника податку є помилковим, у зв'язку з чим судові рішення в цій частині підлягають скасуванню. У задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Доводи, викладені в касаційній скарзі в частині інших позовних вимог, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі №810/1426/13-а в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов'язання Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико-механічний завод» з податку на додану вартість за січень 2013 року податковою звітністю та забезпечити відображення показників такої декларації по особовому рахунку платника податку скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.

В іншій частині Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі №810/1426/13-а залишити без змін.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук