ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2016 р. м. Київ К/800/30455/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.М.,

та секретаря Музички Н.В., за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представників відповідачів Молчанової Н.К., Скіданової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представників ОСОБА_7 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Державної фіскальної служби України, Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_7.» від 09 березня 2016 року №46-ДС, поновлення позивача на посаді начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України з 09 березня 2016 року, стягнення з Рівненської митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09 березня 2016 року до дня поновлення на посаді.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційних скаргах представники позивача просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_7 у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України від 30 вересня 2014 року №681-о ОСОБА_7 призначено на посаду начальника Рівненської митниці ДФС.

Державною фіскальною службою України розпорядженням «Про проведення перевірок» від 07 липня 2015 року №184-р призначено проведення перевірок з окремих питань організації роботи Вінницької, Волинської, Житомирської, Запорізької, Полтавської, Рівненської, Сумської та Харківської митниць ДФС.

За наслідками перевірки складено акт «Про результати перевірки Рівненської митниці ДФС з окремих питань організації роботи» від 20 серпня 2015 року №9348/05-21.

У висновку акта перевірки було зазначено про численні недоліки та порушення при організації митного контролю і митного оформлення товарів, транспортних засобів, боротьбі з контрабандою та протидії митним правопорушенням у Рівненській митниці ДФС.

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України «Про результати перевірок митниць ДФС» від 18 вересня 2015 року№718, з внесеними згідно наказу Державної фіскальної служби України №730 від 25 вересня 2015 року змінами, було запропоновано звільнити начальника Рівненської митниці ДФС ОСОБА_7 за неналежні виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованого митного органу, невжиття своєчасних заходів щодо припинення порушень митних правил при транзиті та тимчасовому ввезенні на митну територію України транспортних засобів особистого користування. Питання про звільнення позивача із займаної посади запропоновано розглянути після його виходу на роботу з відпустки.

Наказом Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_7.» від 09 березня 2016 року №46-ДС було звільнено з посади начальника Рівненської митниці ДФС ОСОБА_7 на підставі пункту 1 статті 41, статей 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що начальником Рівненської митниці ДФС ОСОБА_7 не було забезпечено виконання митницею завдань, визначених Митним кодексом України та Положенням про Рівненську митницю ДФС, а вказані в акті перевірки порушення стали прямим наслідком неналежного виконання службових обов'язків начальником Рівненської митниці ДФС по організації та контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів. При звільненні ОСОБА_7 Державною фіскальною службою України дотримано вимоги законодавства про працю України та Митного кодексу України.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до акту «Про результати перевірки Рівненської митниці ДФС з окремих питань організації роботи» від 20 серпня 2015 року №9348/05-21 було встановлено недоліки та порушення при організації митного контролю й митного оформлення товарів, транспортних засобів, боротьбі з контрабандою та протидії митним правопорушенням у Рівненській митниці ДФС. Зокрема, було виявлено ряд порушень при здійсненні митних формальностей відносно товару фунгіцид «Штефікур» (загальна сума недонарахованих митних платежів до держбюджету України ПП «Марго» становить 2568479,28 грн), при митному оформленні транспортних засобів встановлені факти дублювання, що містяться у фотографіях одометрів автомобілів, що підтверджують величину їх пробігу, зокрема, у митній декларації 204050001/2015/006748 від 15 червня 2015 року та митній декларації 204050001/2015/000217 від 21 січня 2015 року.

Крім того, судами також було встановлено, що за митною декларацією №204050001/2015/006809 оформлено товар: легковий автомобіль, марки LEXUS, модель LX 570, новий, ідентифікаційний номер (номер кузова) - JTJHY7AX6F4171432, загальна кількість місць, включаючи місце водія -7, номер двигуна (маркування)- JTJ, тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів - 5663см3, колісна формула 4х4, тип кузова - універсал, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015. Митне оформлення було здійснено як нового ТЗ, хоча є ряд ознак, за якими вказаний автомобіль можна класифікувати як вживаний, що суттєво змінює розмір сплати акцизного податку за його ввезення на митну територію України, а саме згідно 44 графи митної декларації за кодом 3105 до митного оформлення подано канадський реєстраційний документ згідно якого даний транспортний засіб зареєстровано на підприємство «Location auto imperial inc», що у свою чергу визначає даний транспортний засіб як такий, що використовувався (згідно пояснень до групи 87 УКТЗЕД визначено, що моторними транспортними засобами, що використовувалися, вважаються такі, на які були або є реєстраційні документи, видані уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби) та інші порушення в роботі посадових осіб митниці.

Частиною першою пункту 10 Положення про Рівненську митницю ДФС, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 20 серпня 2014 року №55, визначено, що начальник митниці очолює та здійснює керівництво діяльністю митниці, несе персональну відповідальність за організацію роботи та результати її діяльності, дає обов'язкові для виконання державними службовцями та працівниками митниці доручення.

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями митниці є: забезпечення реалізації політики у сфері державної митної справи та боротьби з митними правопорушеннями під час застосування митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів.

Згідно з пунктом 4 Положення митниця відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства України з питань державної митної справи; контролює дотримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; застосовує відповідно до закону заходи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення і після їх завершення; здійснює контроль за правильністю класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності; проводить аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю, тощо.

Посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша статті 30 Митного кодексу України). Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України (частина третя статті 569 Митного кодексу України).

Засади дисциплінарної відповідальності державних службовців визначаються Законом України «Про державну службу».

Статтею 14 зазначеного Закону встановлено особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців, зокрема те, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність, затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Водночас, стаття 41 Кодексу законів про працю України поширює свою дію на службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Самостійною підставою для припинення трудового договору є одноразове грубе порушення службових обов'язків, а тому суб'єкт владних повноважень повинен був визначити: у чому конкретно полягає одноразове грубе порушення трудових обов'язків з боку позивача.

На законодавчому рівні відсутні положення, що визначають поняття «одноразове грубе порушення трудових обов'язків». У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 зазначено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

За таких обставин, одноразове грубе порушення трудових обов'язків має оціночний характер та підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов.

Так, одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою органів доходів і зборів, якій присвоєно спеціальні звання, як підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника уповноваженого ним органу, має місце тоді, коли грубе порушення трудових обов'язків є одноразове, а не тривале, системне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав. Разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків тривале, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з підстави одноразового грубого порушення трудових обов'язків, відповідач не навів у наказі про звільнення конкретного одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків. В наказі Державної фіскальної служби України №46-ДС від 09 березня 2016 року міститься посилання на неналежне виконання службових обов'язків з організації роботи та контролю за діяльністю підпорядкованого митного органу, невжиття своєчасних заходів щодо припинення порушень митних правил при транзиті та тимчасовому ввезенні на митну територію України транспортних засобів особистого користування, що наділене тривалим характером та є системним, а ознака грубості одноразового порушення трудових обов'язків конкретного працівника, з огляду на подані докази, не встановлена.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у справі відсутні докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який може бути підставою для звільнення його з роботи за пунктом 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України - одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

За таких обставин, наказ Державної фіскальної служби України №46-ДС від 09 березня 2016 року про звільнення із займаної посади начальника Рівненської митниці ДФС ОСОБА_7 є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої і другої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки звільнення позивача відбулось із порушенням визначеного законом порядку, він підлягає поновленню на роботі з дня звільнення - з 09 березня 2016 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Верховний Суд України, рішення якого відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх судів України, у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) висловив наступну правову позицію: «…суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку».

У зв'язку з тим, що судом першої інстанції було помилково відмовлено в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, а апеляційним судом залишено без змін дане судове рішення, то судами, відповідно, не було вирішено питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням.

За змістом статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вирішення питань про стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу пов'язано з встановленням фактичних обставин справи щодо визначення строків такого вимушеного прогулу, під час якого позивач не працював, можливістю отримання позивачем допомоги по безробіттю тощо, а відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, тому справа у цій частині позовних вимог підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки в частині визначення законності та обґрунтованості підстав та порядку звільнення позивача з роботи обставини справи судами встановлено повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне ухвалення нового судового рішення у цій частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційні скарги представників ОСОБА_7 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Державної фіскальної служби України, Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_7.» від 09 березня 2016 року №46-ДС.

Поновити ОСОБА_7 на посаді начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України з 09 березня 2016 року.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_7 на посаді начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України звернути до негайного виконання.

Справу в частині позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: А.Ф. Загородній

М.Г. Кобилянський