Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/11985/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012

у справі № 2а-3155/11/0170/11

за позовом приватного підприємства "Керченська судноремонтна верф "Фрегат" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Підприємство звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2011 № 0000121701, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток фізичних осіб у сумі 18 476,63 грн. (у тому числі 14781,30 грн. за основним платежем та 3695,33 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012, позов задоволено з тих мотивів, що фізичні особи залучалися позивачем до виконання підрядних робіт на підставі цивільно-правових договорів, у зв'язку з чим з огляду на відсутність належних доказів фактичного виконання такими особами своїх договірних зобов'язань з отриманням винагороди відсутні й підстави для висновку про наявність у Підприємства обов'язків податкового агента.

Посилаючись на неправильне застосування судами положень чинного законодавства, а також на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у справі та відмовити у позові. Зокрема, відповідач наголошує, що фактичний допуск працівників до виконання роботи підтверджує існування між позивачем та відповідними фізичними особами трудових правовідносин та обумовлює правомірність оспорюваного донарахування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимогиз урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ за наслідками проведення фактичної перевірки Підприємства з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету за період з 01.05.2010 по 30.11.2010, оформленої актом від 10.02.2011 № 75/17-01/05/36951742.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про ненарахування, неутримання та неперерахування Підприємством до бюджету відповідної суми податку в результаті виплати «неофіційної» заробітної плати своїм працівникам.

Так, податковим органом було виявлено, що для виконання робіт з розбирання морського риболовецького судна «Двина» на території товариства з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат»позивачем у перевіреному періоді було залучено 12 фізичних осіб, з одним із яких було укладено трудовий договір. З іншими працівниками (яких фактично було допущено до виконання робіт)трудові правовідносини в установленому порядку оформлені не були; по цим особам платник не звітував до контролюючих органів; у бухгалтерському та податковому обліку «неофіційна» заробітна плата Підприємством не відображалась, внаслідок чого до бюджету Підприємством як податковим агентом не було перераховано 14781,30 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову суди послалися, зокрема, на наявні у справі договори підряду, укладені позивачем з фізичними особами на виконання підрядних робіт з розбирання морського риболовецького судна «Двина».

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 названого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

В силу вимог підпункту 8.1.2 цього ж пункту податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що податковий агент зобов'язаний утримати та перерахувати до бюджету нараховану суму податку безпосередньо з усіх доходів платника при їх фактичній виплаті (нарахуванні). При цьому наявність у юридичної особи обов'язків податкового агента не обмежується виключно трудовими правовідносинами такої юридичної особи з працівниками; під час виплати юридичною особою доходу фізичній особі за цивільно-правовим договором така юридична особа є податковим агентом.

Таким чином, залучення Підприємством спірних фізичних осіб до виконання підрядних робіт за договорами підряду (як це було встановлено судами) жодним чином не виключає обов'язок позивача як податкового агента нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум, виплачених за виконані роботи підрядникам - фізичним особам.

Іншим мотивом для задоволення позовних вимог суди зазначили відсутність первинних документів, які б підтверджували як факт виконання відповідними фізичними особами підрядних робіт, так і факт отримання ними від Підприємства оплати за виконану роботу.

При цьому суди відхилили як доказ подані ДПІ письмові пояснення, надані особисто відповідними фізичними особами, відмітки про дозвіл на перебування на території Підприємства (що містяться у залучених до матеріалів справи копіях паспортів відповідних фізичних осіб), лист товариства з обмеженою відповідальністю «Керченська морська верф «Фрегат», яке підтвердило фактичний допуск цих осіб до об'єкта підрядних робіт.

Враховуючи специфіку розглядуваних правовідносин, такі фактичні дані у даному разі є основними доказами, на підставі яких можна встановити як фактичний допуск осіб до виконання розглядуваних підрядних робіт, так і факт виплати позивачем винагороду за виконану роботу та її розмір, позаяк відсутність факту відображення зазначених виплат у бухгалтерському та податковому обліку виключає можливість довести або спростувати зазначені обставини на підставі первинних документів. Неналежний облік позивачем відповідних витрат не може слугувати перешкодою для донарахування Підприємству оспорюваного грошового зобов'язання у зв'язку з невиконанням ним функцій податкового агента.

З урахуванням викладеного у судів були відсутні підстави для висновку про незаконність оспорюваного донарахування, а тому Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у позові Підприємства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2011та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012у справі № 2а-3155/11/0170/11 скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючийсуддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко