Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ Справа № 800/66/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Масло І.В.

суддів: Єрьоміна А.В.

Шведа Е.Ю.

Швеця В.В.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Президента України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Президента України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтував тим, що 8 травня 2013 року він звернувся до Президента України із заявою «Про незаконне призначення ОСОБА_6 на посаду директора Кременчуцької ГЕС, що несе загрозу», мотивуючи тим, що при його призначенні не враховані рівень його кваліфікації та професійної підготовки, морально-етичні та ділові якості як керівника. Цю заяву було направлено до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України всупереч частинам 2, 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян», тобто в орган, дії якого оскаржуються, або до компетенції якого не входило вирішення питань заяви, в зв'язку з чим просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача по розгляду заяви від 8 травня 2013 року «Про незаконне призначення ОСОБА_6 на посаду директора Кременчуцької ГЕС, що несе загрозу» в частині повноти та всебічності розгляду, вжиття відповідних заходів реагування, направлення скарги на розгляд суб'єкта, до компетенції якого не входить розгляд даної категорії заяв та надання ґрунтовної відповіді;

- зобов'язати Президента України розглянути заяву позивача від 8 травня 2013 року щодо розгляду його заяви «Про незаконне призначення ОСОБА_6 на посаду директора Кременчуцької ГЕС, що несе загрозу» в порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, та надати ґрунтовну відповідь.

Представник відповідача надала заперечення, в яких просила відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог, оскільки його заява від 8 травня 2013 року стосувалася призначення ОСОБА_6 на посаду директора Кременчуцької ГЕС. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, в зв'язку з чим саме до цього органу була надіслана заява для розгляду за належністю, про що позивач був повідомлений. Крім того, організація розгляду звернень відноситься до повноважень Адміністрації Президента України, а не Президента України. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, надали заяви з проханням розглянути справу без них, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

На підставі частини четвертої ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_4 звернувся до Президента України із заявою від 8 травня 2013 року «Про незаконне призначення ОСОБА_6 на посаду директора Кременчуцької ГЕС, що несе загрозу», в якій зазначив, що при його призначенні не враховані рівень його кваліфікації та професійної підготовки, морально-етичні та ділові якості як керівника. Просив вжити невідкладні дії та реагування на факти та обставини, викладені у заяві, доручивши проведення перевірки компетентним органам.

Супровідним листом від 18 червня 2013 року за № 22/058976-11 ця заява була направлена Адміністрацією Президента України (управління з питань звернень громадян) відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за належністю для розгляду в частині питань, що належить до їх компетенції, про що був повідомлений позивач, що підтверджується реєстром № 0114п від 18 червня 2013 року на кореспонденцію, надіслану громадянам управлінням з питань звернень громадян через експедицію Адміністрації Президента України.

Листом № 15-23/461 від 15 липня 2013 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило ОСОБА_4 про те, що Кременчуцька ГЕС безпосередньо не належить до їх сфери управління, вони не мають правових підстав призначати чи звільняти її керівника, в зв'язку з чим його заява була направлена до ПАТ «Укргідроенерго» (до складу якої входить Кременчуцька ГЕС) листом № 15-2/440 від 5 липня 2013 року.

Позивач вважаючи, що його звернення від 8 травня 2013 року не розглянуте відповідачем, а в порушення закону направлене до іншого органу, звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведена правомірність дій щодо розгляду звернення ОСОБА_4 від 8 травня 2013 року, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон № 393), Положенням про Адміністрацію Президента України, затвердженим Указом Президента України від 02 квітня 2010 року № 504/2010 (далі - Положення).

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, зокрема, статтею 106.

Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України, про що неодноразово наголошувалось у рішеннях Конституційного суду України (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008, від 08 жовтня 20008 року № 21-рп/2008).

Згідно з пунктом двадцять восьмим частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» створена Адміністрація Президента України.

Підпунктом двадцятим пункту четвертого Положення визначені повноваження Адміністрації Президента України щодо організації розгляду звернень громадян до Президента України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме до повноважень Адміністрації Президента України, а не Президента України, відноситься організація розгляду заяви ОСОБА_4 від 8 травня 2013 року до Президента України (прийняття заяви, її опрацювання, направлення до відповідного органу), що і було зроблено Адміністрацією Президента України.

Виходячи з повноважень Президента України, колегія суддів приходить до висновку, що Президент України жодним чином не порушив права ОСОБА_4 щодо розгляду його заяви від 8 травня 2013 року, в зв'язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Президента України щодо розгляду заяви позивача «Про незаконне призначення ОСОБА_6 на посаду директора Кременчуцької ГЕС, що несе загрозу».

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 8 травня 2013 року в порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, та надати ґрунтовну відповідь, оскільки вони не є похідними від позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Президента України по розгляду заяви від 8 травня 2013 року в частині повноти та всебічності розгляду, вжиття відповідних заходів реагування, направлення скарги на розгляд суб'єкта, до компетенції якого не входить розгляд даної категорії заяв та надання ґрунтовної відповіді.

Також слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи,

Статтями 18, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства чітко визначено коло суб'єктів владних повноважень, чиї рішення, акти, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції. Серед таких суб'єктів владних повноважень Адміністрація Президента України відсутня.

Враховуючи положення зазначених норм, у суду відсутні повноваження по заміні відповідача (Президента України) на належного відповідача (Адміністрацію Президента України), оскільки така заміна потягне за собою зміну підсудності адміністративної справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_4 є безпідставним, в зв'язку з чим відмовляє йому в задоволенні позовних вимог до Президента України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 18, 122, 158-163, 167, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Президента України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя Масло І.В.

Судді: Єрьомін А.В.

Швед Е.Ю.

Швець В.В.

Юрченко В.П.