Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/2677/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Стародуба О.П.,

Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно,

встановила:

У жовтні 2011 року військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся в інтересах ОСОБА_2 до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, позов військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 6353,92 грн.

У касаційній скарзі військовий комісар Львівського обласного військового комісаріату просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити військовому прокурору Львівського гарнізону у задоволенні його позовних вимог в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що підполковник ОСОБА_2 проходив військову службу у Головному представництві замовника №4762 і 16 грудня 2010 року наказом №1466 Міністра оборони України був звільнений зі служби у запас на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року. Наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2010 року №197 позивача було виключено із списків особового складу Головного представництва замовника №4762.

За час проходження служби ОСОБА_2 не було видане речове майно та не виплачена грошова компенсація за нього на суму 6353,92 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком Львівського обласного військового комісаріату №4/2010 про виплату грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу у зв'язку із звільненням зі служби.

Листом від 05 квітня 2011 року за №1685 до Львівський обласний військовий комісаріат відмовив ОСОБА_2 у виплаті належної грошової компенсації за неотримане речове майно у зв'язку з відсутністю коштів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, зробив висновок, що право на виплату компенсації за неотримане речове майно передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а порядок виплати грошової компенсації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час. Дія пункту 2 статті 9-1 зазначеного Закону, яким передбачено виплату компенсації за неотримане речове майно, на момент звільнення позивача зі служби була чинною, а тому підлягала виконанню.

Проте, колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року), військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 03 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що оскільки на момент звернення ОСОБА_2 для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, то пункт 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням даного Закону.

Крім того, необхідно зазначити, що така позиція щодо трактування зобов'язання сплати військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна була викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року у справі №21-38а13.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно - скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за неотримане речове майно - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: О.П. Стародуб

І.В. Штульман