Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/52217/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Сороки М.О.,

за участю: секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

представника відповідача Біляченка М.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" до Житомирської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів, визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на його користь митних платежів (податок на додану вартість) у розмірі 369961,45 грн. та судові витрати у розмірі 3016,70 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.08.2012 року № 101030000/2012/300111/1, № 101030000/2012/300112/1, від 17.08.2012 року № 101030000/2012/300116/2, № 101030000/2012/300117/2, № 101030000/2012/300118/2, № 101030000/2012/300119/2, № 101030000/2012/300120/2, від 27.08.2012 року № 101030000/2012/300124/2, від 24.09.2012 року № 101030000/2012/300137/2, від 27.09.2012 року №101030000/2012/300138/2, № 101030000/2012/300139/2. Визнано протиправними та скасовано картки відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 01.08.2012 року № 101030000/2/00364, № 101030000/2/00366, № 101030000/2/00367, № 101030000/2/00368, № 101030000/2/00369, № 101030000/2/00370, № 101030000/2/00371, від 02.08.2012 року № 101030000/2/00372, № 101030000/2/00373, № 101030000/2/00374. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано - Нова" 369961,45грн., що складає суму надміру сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2011 року між позивачем та ВАТ "Керамін" (Республіка Білорусь) було укладено договір поставки № С-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався продати, а покупець купити на умовах поставки DAF - згідно Інкотермс-2000 керамічну плитку та сантехніку.

З метою митного оформлення придбаного товару ТОВ "Сопрано-Нова" митному органу було подано митні декларації, декларації митної вартості, договір поставки від 21.12.2011 року № С-11 з додатковими узгодженнями до нього, специфікації, накладні УМВС, інвойси, пакувальні листи до рахунків, платіжні доручення про перерахування коштів по договору за товар, довідки про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна). Додатково були подані експортні митні декларації з відбитками митного забезпечення митного органу країни відправлення.

Митним органом було винесено картки відмови в прийнятті митної декларації від 01.08.2012 року №101030000/2/00363, від 01.08.2012 року №101030000/2/00365, від 01.08.2012 року №101030000/2/00364, від 01.08.2012 року №101030000/2/00366, від 01.08.2012 року № 101030000/2/00367, від 01.08.2012 року №101030000/2/00368, від 01.08.2012 року №101030000/2/00369, від 01.08.2012 року №101030000/2/00370, від 01.08.2012 року №101030000/2/00371, від 02.08.2012 року №101030000/2/00372, від 02.08.2012 року № 101030000/2/00373, від 02.08.2012 року №101030000/2/00374, від 17.08.2012 року №101030000/2/00389, від 17.08.2012 року №101030000/2/00390, від 17.08.2012 року №101030000/2/00391, від 17.08.2012 року №101030000/2/00392, від 17.08.2012 року №101030000/2/00394, від 27.08.2012 року №101030000/2/00406, від 24.09.2012 року №101030000/2/00439, від 28.09.2012 року №101030000/2/00448, від 28.09.2012 року №101030000/2/00449.

Крім того, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості від 01.08.2012 року №101030000/2012/300111/1, від 01.08.2012 року № 101030000/2012/300112/1, від 17.08.2012 року №101030000/2012/300116/2, від 17.08.2012 року №101030000/2012/300117/2, від 17.08.2012 року №101030000/2012/300118/2, від 17.08.2012 року №101030000/2012/300119/2, від 17.08.2012 року №101030000/2012/300120/2, від 27.08.2012 року № 101030000/2012/300124/2, від 24.09.2012 року №101030000/2012/300137/2, від 27.09.2012 року №101030000/2012/300138/2, від 27.09.2012 року №101030000/2012/300139/2, в яких зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною Договору, щодо товарів, які імпортуються. Зазначено про взаємозв'язок між продавцем та покупцем, неподання додаткових документів на письмову вимогу митного органу. Та вказана неможливість застосування методу 2а, 2б, 2в та 2г.

З метою встановлення митної вартості товару, ввезеного позивачем, митним органом застосований метод 2-б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, ст. 60 Митного кодексу України) та 2-г (резервний метод, ст.64 Митного кодексу України) та здійснено коригування в бік збільшення митної вартості задекларованих підприємством товарів.

З метою недопущення затримки оформлення та пропуску товарів через митний кордон України та у зв'язку з незгодою позивача з оспорюваними рішеннями Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів, ввезені товари, були випущені (оформлені) у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати позивачем до державного бюджету суми податків та зборів (обов'язкових платежів), відповідно до ст. 55 МК України (різниці між сумою митних платежів (податку на додану вартість), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем по вказаним рішенням, шляхом надання фінансових гарантій у формі грошової застави).

Позивачем додатково сплачено до бюджету митні платежі (податок на додану вартість) у розмірі 369961,45 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що митниця має повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак, такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

При цьому, також, суди попередніх інстанцій зазначили, що, під час проведення митного контролю, одночасно з поданням вантажно-митної декларації, митному органу було подано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару зазначену у декларації, зокрема, документи передбачені в ч.2 ст.53 МК України. Крім наданих до декларації документів та документів наданих додатково, позивачем було надано висновок Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 23.08.12р. за № 12/649, від 11.09.12р. за № 12/692 та від 17.09.12р. за №12/723, якими підтверджена ціна керамічної продукції виробника на умовах поставки DAF кордон Білорусь/Україна.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву щодо вартості імпортованого товару.

Проте, на думку колегії суддів, з таким висновком не можливо погодитись з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Наявність сумнівів щодо вартості імпортованого товару митний орган обґрунтовував тим, що митна вартість товару по митних деклараціях була заявлена на рівні 0,9347 євро/кг, при цьому, вартість на ідентичний товар в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ становила 2,36-5,18 євро/кг.

Згідно з пунктом 11 Порядку декларування для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Аналіз наведених норм, а також Порядку здійснення контролю та Порядку декларування дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Порядком здійснення контролю передбачено, що послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів визначається ДМСУ.

Відповідно до пункту 3 наказу ДМСУ від 24.06.2009 року № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.07.2009 року №669/16685, яким затверджено порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень як джерело інформації використовуються спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси електронно-автоматизованої інформаційної системи ДМСУ (ЄАІС ДМСУ).

Враховуючи зазначені норми, колегія суддів дійшла висновку, що наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності взаємозалежності між ТОВ «Сопрано-Нова» та ВАТ «Керамін».

Судами помилково не було взято до уваги, що директором ТОВ «Сопрано-Нова» є ОСОБА_3, який, відповідно до Статуту ТОВ «Сопрано-Трейд» є співзасновником зазначеного підприємства. В свою чергу, ТОВ «Сопрано-Трейд», керівником якого є ОСОБА_3 та ВАТ «Керамін» (Республіка Білорусь) - постачальник оцінюваних товарів, є засновниками ТОВ «Торговий Дім «Керамін Україна» згідно з пп. 1.2 Статуту ТОВ «Торговий Дім «Керамін Україна».

Наведені обставини свідчать, що ВАТ «Керамін» та ТОВ «Сопрано-Нова» пов'язані між собою.

Водночас, частиною 12 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій помилково не прийнято до уваги посилання відповідача на умови договору постачання від 21.12.2011 року № С-11, укладеного між ВАТ «Керамін» (Постачальник) та ТОВ «Сопрано-Нова» (Покупець), відповідно до п. 6.6 якого покупець в обов'язковому порядку погоджує з постачальником цінову політику формування відпускних цін на території, яка обслуговується (мінімальні рекомендовані роздрібні та оптові ціни, параметри цінової знижки). Крім того, пунктом 6.8 договору зобов'язано покупця щомісячно узгоджувати з продавцем склад клієнтської бази та зміни до нього, через яку здійснюється розподіл продукції продавця та території, яка обслуговується.

Враховуючи зазначене, у митного органу були наявні підстави для витребування додаткових документів відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 53 МК України.

Проте, витребувані митним органом документи не були надані.

За таких обставин відмовляючи Товариству у митному оформленні товарів, Митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і мала підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом.

Таким чином, оскільки декларант не надав Митниці витребувані документи, що є його обов'язком, Митниця правильно застосувала метод 2-б (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, ст. 60 Митного кодексу України) та 2-г (резервний метод, ст.64 Митного кодексу України), при цьому обґрунтувавши неможливість застосування попередніх методів.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сопрано-Нова" до Житомирської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: