ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2015 р. м. Київ К/800/16608/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування рішень,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року,

встановив:

В лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ) та з урахуванням поданої 11.03.2014 р. заяви про збільшення розміру позовних вимог просив визнати незаконними і скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, від 15.11.2013 р. №№ 1093-1096 та від 06.02.2013 р. №№ 061-062.

Позов обґрунтував тим, що фінансові санкції застосовані до нього як до фізичної особи-підприємця, хоча він є приватним нотаріусом, надіслані за неправильною адресою, без розрахунку їх розміру та зазначення допущених ним порушень, а також без урахування того, що після 01.01.2011 р. стаття 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не підлягає застосуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано рішення управління ПФУ від 15.11.2013 р. № 1095, № 1096 та від 06.04.2014 р. № 061, № 062. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 15.10.2003 р. ОСОБА_4 зареєстрований приватним нотаріусом та перебуває на обліку в управлінні ПФУ як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

15.11.2013 р. управлінням ПФУ на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" прийняті рішення про застосування до позивача як фізичної особи-підприємця штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом ПФУ, а саме:

- від 15.11.2013 р. № 1093 - на суму 260,62 грн за період з 31.03.2005 р. по 19.04.2005 р.;

- від 15.11.2013 р. № 1094 - на суму 373,42 грн за період з 31.03.2006 р. по 05.05.2006 р.;

- від 15.11.2013 р. № 1095 - на суму 3024,54 грн за період з 02.04.2007 р. по 07.04.2008 р.;

- від 15.11.2013 р. № 1096 - на суму 1360,78 грн за період з 02.04.2008 р. по 17.12.2008 р.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.12.2013 р. № 28048/07/30 скасовано рішення управління ПФУ від 15.11.2013 р. № 1093 і № 1094.

У зв'язку з цим 06.02.2014 р. (помилково зазначено 06.02.2013 р.) управлінням ПФУ прийнято рішення № 061 про застосування до позивача як приватного нотаріуса штрафу і пені в сумі 258,43 грн за період з 01.04.2005 р. по 19.04.2005р. та № 062 про застосування штрафу та пені в сумі 365,12 грн за період з 03.04.2006 р. по 05.05.2006 р.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що відповідач не мав повноважень після 01.01.2011 р. нараховувати страхувальнику штрафні санкції і пеню на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені цією нормою склади правопорушень і санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 р. суперечить статті 58 Конституції України. Суд апеляційної інстанції зазначив також, що неправильне визначення відповідачем статусу позивача (як фізичної особи-підприємця замість приватного нотаріусу) та помилка в даті рішення не дають можливості однозначно визначити, коли і стосовно якої особи прийняті оскаржувані рішення.

З висновками судів не можна погодитись, оскільки вони не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

За змістом статей 11, 14 і 15 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення заборгованості) платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники (застраховані особи), які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 17 цього Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною шостою статті 20 вказаного Закону встановлено обов'язок страхувальника сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка діяла до 01.01.2011 р., було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З набранням чинності Законом України від 08.07.2010 р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (з 01.01.2011 р.) вказана правова норма скасована.

Водночас відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Абзацом шостим цього ж пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведеної норми Закону дає підстави для висновку про можливість застосування до страхувальників штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків і після 1 січня 2011 року, якщо вони нараховані на суму заборгованості, що виникла в період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене та беручи до уваги, що заборгованість зі сплати страхових внесків виникла у ОСОБА_4 за 2005-2008 роки, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неправомірність оскаржених рішень управління ПФУ про застосування до позивача фінансових санкцій і пені.

Неточності в рішеннях управління ПФУ від 15.11.2013 р. щодо правового статусу позивача і описка в даті рішень від 06.02.2014 р. не впливають на правомірність цих рішень, з яких можна чітко встановити особу, до якої застосовані фінансові санкції, період виникнення заборгованості, підставу і суму нарахованих санкцій.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними і скасування рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області від 15.11.2013 р. № 1095, № 1096 та від 06.04.2014 р. № 061, № 062.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.