ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ справа № 800/480/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисенко І.В.

суддів Кошіля В.В.

Моторного О.А.

Степашка О.І.

Усенко Є.А.,

розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Президента України Порошенка П.О.

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовною заявою до Президента України Порошенка П.О., у відповідності до якої (з урахуванням заяви від 25.02.2016 про зміну предмету позову) просить:

- визнати протиправними дії Президента України з передачі своїх повноважень по виконанню вимог п. 31, ч. 1, ч. 2 ст. 106, ст. 102 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про звернення громадян» Адміністрації Президента України;

- зобов'язати Президента України Порошенка П.О. виконати ч.2 ст.106 Конституції України та видати на виконання положень ст. 23 Закону України «Про звернення громадян» Указ (Розпорядження), яким встановити порядок особистого прийому громадян Президентом України.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- 05.11.2015 позивач звернувся до Президента України Порошенка П.О. із заявою, в якій просив надати йому обґрунтовану відповідь по суті звернення, а саме: інформацію, яким чином, в які дні та години Президент України Порошенко П.О. здійснює прийом громадян; надати порядок здійснення особистого прийому Президентом України Порошенком П.О. громадян України; зареєструвати його на особистий прийом до Президента України Порошенка П.О. та повідомити про дату прийому не менше, ніж за три дні до такої дати;

- на своє звернення позивач отримав відповідь від 13.11.2015 за №12-09/1711, в якій його повідомлено, що Президент України не здійснює особистого прийому громадян, натомість, звернуто увагу, що відповідно до п.28 ч.1 ст.106 Конституції України такий прийом здійснює Адміністрація Президента України;

- вивчивши Конституцію України та Закони України, позивач дійшов висновку, що нездійснення Порошенком П.О. особистого прийому, та відсутність порядку особистого прийому громадян Президентом України є протиправним та не відповідає вимогам статей 40, 102, 106 Конституції України та ст.23 Закону України «Про звернення громадян».

У письмових запереченнях проти адміністративного позову та у запереченнях проти письмової заяви про зміну предмету позову представник відповідача проти позову заперечує та просить у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на наступне:

- конституційно-правовий статус Президента України закріплено виключно Конституцією України, а тому обсяг і зміст його повноважень не може бути звужений чи розширений законами України, а статтею 23 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що вищі посадові особи держави - Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-Міністр України, - здійснюють прийом у встановленому ними порядку;

- на підставі п.28 ч.1 ст.106 Конституції України Президентом України відповідно до Указу Президента України від 25.02.2010 № 265 утворено постійно діючий допоміжний орган - Адміністрацію Президента, на який покладено завдання організовувати прийом громадян, які звертаються до Президента України, та розгляд їх звернень, а структурним підрозділом Адміністрації Президента України, відповідальним за організацію прийому громадян, є приймальня Президента України;

- отже, саме в такому, визначеному Главою держави, порядку здійснюється прийом громадян, про що листом Адміністрації Президента України від 13.11.2015 позивачу було надано відповідне роз'яснення щодо порядку та графіку прийому.

Відтак, представник відповідача вважає твердження позивача про те, що Президент України усунувся від виконання статей 40, 102, 106 Конституції України чи делегував свої повноваження Адміністрації Президента України щодо здійснення особистого прийому громадян безпідставним, оскільки Конституція України не містить обов'язку Глави держави здійснювати такий прийом особисто.

Враховуючи викладене, представник відповідача у запереченнях проти позову стверджує, що позивач не навів фактів порушення Главою держави його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, та обставин, які б свідчили про протиправну бездіяльність Президента України, а тому підстав для задоволення позову в цій частині, а також похідної вимоги про зобов'язання вчинити дії, немає.

В судовому засіданні 03.03.2016 позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням письмової заяви про зміну предмету позову).

У зв'язку з неявкою у судове засідання 03.03.2016 представника відповідача, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду та просив справу розглянути без його участі, суд на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані у справі документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення даного спору, судова колегія зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ч.4 ст.18 КАС України).

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 1711 КАС України, згідно з частиною першою якої правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; актів Вищої ради юстиції; дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач у справі, було наявним та обґрунтованим.

Судом при розгляді даної справи встановлено наступне.

ОСОБА_4 звернувся до Президента України Порошенка П.О. із заявою від 05.11.2015 (а.с.31), в якій просив надати йому обґрунтовану відповідь по суті звернення, а саме: інформацію, яким чином, в які дні та години Президент України Порошенко П.О. здійснює прийом громадян; надати порядок здійснення особистого прийому Президентом України Порошенком П.О. громадян України; зареєструвати його на особистий прийом до Президента України Порошенка П.О. та повідомити про дату прийому не менше, ніж за три дні до такої дати.

Листом Адміністрації Президента України № 12-09/1711 від 13.11.2015 (а.с.32) позивач був повідомлений про те, що відповідно до ст.23 Закону України «Про звернення громадян» вищі посадові особи держави - Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-Міністр України, - здійснюють прийом у встановленому ними порядку та норми вказаної статті не покладають на вищих посадових осіб держави обов'язок здійснювати особистий прийом громадян, тому завдання організовувати прийом громадян, які звертаються до Президента України, та розгляд їх звернень Головою держави відповідно до Указу Президента України від 25.02.2010 № 265 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» покладено на Адміністрацію Президента України. Також позивачу було надано відповідне роз'яснення щодо порядку та графіку прийому та рекомендовано керуватися Правилами «Порядку організації та проведення особистого прийому громадян посадовими особами Адміністрації Президента України», затвердженого розпорядженням Глави Адміністрації Президента України № 160 від 19.11.2014.

Також, листом Адміністрації Президента України № 22/057326-10 від 02.12.2015 (а.с.41) позивач був повідомлений про встановлений порядок особистого прийому громадян в Адміністрації Президента України працівниками Приймальні Президента України за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 12.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог, з огляду на таке.

У відповідності до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, зокрема, розділом V Конституції України. Інші законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов'язків на главу держави, крім тих, що передбачені нормами Конституції України, про що неодноразово зазначалось у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема, від 10.04.2003 № 7-рп/2003, від 07.04.2004 № 9-рп/2004, від 08.10.2008 №21-рп/2008.

Згідно ч.2 ст.106 Конституції України Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації наданого громадянам Конституцією України права на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявами або клопотаннями щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів чи скаргою про їх порушення визначаються Законом України «Про звернення громадян».

Статтею 1 названого Закону встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст.23 Закону України «Про звернення громадян» вищі посадові особи держави - Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України - здійснюють прийом у встановленому ними порядку.

Відповідно до п.28 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (ч.3 ст.106 Конституції України).

Указом Президента України від 25.02.2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» утворено Адміністрацію Президента України, а Указом Президента України від 02.04.2010 року № 504/2010 «Про Положення про Адміністрацію Президента України» затверджено Положення про Адміністрацію Президента України.

Названими Указами Президента України визначені основні завдання цих органів, в тому числі, організація прийому громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян (у тому числі, політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснення обліку і аналізу таких звернень.

Зокрема, підпунктом 20 п.4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.2010 року № 504/2010, визначено повноваження Адміністрації Президента України щодо організації прийому громадян, які звертаються до Президента України, та розгляду звернень громадян.

Структурним підрозділом Адміністрації Президента України, відповідальним за організацію прийому громадян, є Приймальня Президента України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених положень Конституції України та Закону України «Про звернення громадян», Президентом України встановлений саме такий порядок прийому громадян, а тому твердження позивача про те, що дії Президента України по передачі Адміністрації Президента України своїх функцій з особистого прийому громадян та відсутність порядку особистого прийому громадян Президентом України є протиправними та не відповідають вимогам статей 40,102,106 Конституції України є безпідставними, оскільки Конституція України не містить норм щодо обов'язку Президента України здійснювати такий прийом особисто.

Твердження позивача щодо відсутності повноважень у представника Президента України у даній справі також є безпідставними, оскільки Указом Президента України від 12.08.2010 року № 809/2010 «Про забезпечення представництва в судах України інтересів Президента України та створених ним допоміжних органів і служб» саме на Адміністрацію Президента України покладено представництво в судах України інтересів Президента України, а Главу цієї Адміністрації зобов'язано забезпечити здійснення таких функцій.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправність оскаржуваних дій Президента України, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Оскільки позовна вимога про зобов'язання Президента України вчинити дії (а саме, зобов'язати видати Указ (Розпорядження), яким встановити порядок особистого прийому громадян Президентом України) є похідною від вимоги про визнання протиправними дій, позов в цій частині також задоволенню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

На підставі наведеного, керуючись ч.6 ст.128, ст.ст.159 - 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний

О.І. Степашко

Є.А. Усенко