Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2014 р. м. Київ К/800/4663/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

за участю:

секретаря Левіної А.А.

представника позивача Ісаяна Ш.Г.

представника відповідача неприбуття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року

у справі № 816/5262/13-а

за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області

до Тростянецької сільської ради

про зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року Державна фінансова інспекція в Полтавській області (далі - ДФІ в Полтавській області) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Тростянецької сільської ради про зобов'язання виконати вимоги пунктів 1, 2, 3, 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області про усунення виявлених порушень від 30.05.2013 №01-14/0914.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013, позов задоволено частково.

Зобов'язано Тростянецьку сільську раду виконати пункти 1, 3, 4 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області про усунення виявлених порушень від 30.05.2013 №01-14/0914. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові, ДФІ в Полтавській області оскаржило їх у цій частині у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення у цій частині - про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про вихід ДФІ в Полтавській області за межі наданих повноважень під час прийняття пункту 2 вимоги та звернення до суду з цим позовом.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Отже, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів попередніх інстанцій у цій справі в частині відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, фахівцями ДФІ в Полтавській області у період з 11.04.2013 по 23.05.2013 проведено планову виїзну ревізію виконання бюджету Тростянецької сільської ради за період з 01.01.2010 по 31.03.2013, за результатами якої складено акт від 23.05.2013 №01-21/113.

Ревізією встановлено, зокрема, заниження розміру надходжень за оренду земельних ділянок по коду доходів 1305000 «Плата за землю», та, як наслідок, занижено дохідну частину загального фонду сільського бюджету станом на 31.03.2013 на 67 876,19 грн.

ДФІ в Полтавській області 30.05.2013 складено вимогу №01-14/0914 про усунення порушень, викладених в акті від 23.05.2013 №01-21/113. Пунктом 2 цієї вимоги Тростянецьку сільську раду зобов'язано шляхом проведення претензійно-позовної роботи стягнути до бюджету Тростянецької сільської ради заборгованість в розмірі 67 876,19 грн., що виникла внаслідок несвоєчасного надходження до місцевого бюджету плати за надання у користування природних ресурсів по укладених договорах при умовах не включення цих надходжень до дохідної частини бюджету.

Приймаючи рішення в частині відмовленого позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в межах повноважень органів державної фінансової служби є здійснення контролю за виконанням місцевих бюджетів, цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, однак здійснення контролю за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є в межах повноважень органів державної податкової служби.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в цьому випадку в порушення статті 19 Конституції України, органи державної фінансової служби вийшли за межі повноважень, передбачених Конституцією та законами України, тому у цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій та вважає його помилковим з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» одним з головних завдань ДФІ в Полтавській області є здійснення державного фінансового контролю, зокрема, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Пунктом 10 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний процес - регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, державний фінансовий контроль за дотриманням бюджетного законодавства в частині виконання місцевого бюджету належить до повноважень ДФІ в Полтавській області.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 № 21-89а14.

Згідно з положеннями частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Податковим кодексом України визначено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначає, що контроль за дотриманням податкового законодавства щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, покладається на органи державної податкової служби, крім того, пунктом 41.4 статті 41 цього Кодексу встановлено, що інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Також, згідно з підпунктом 41.5 цієї статті органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з пунктом 19 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, якщо під час ревізії виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції контролюючого органу (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об'єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи контролюючого органу невідкладно письмово повідомляють про це керівнику контролюючого органу чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.

Ураховуючи викладені норми права та зазначену правову позицію Верховного Суду України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що вимога ДФІ в Полтавській області про зобов'язання відповідача вжити заходів з метою забезпечити саме надходження до місцевого бюджету недоотриманих коштів за оренду землі шляхом проведення претензійно-позовної роботи є правомірною та прийнятою позивачем у межах передбачених законодавством повноважень. Таким чином, невиконання Тростянецькою сільською радою пункту 2 вимоги від 30.05.2013 №01-14/0914 обумовило обґрунтоване звернення ДФІ в Полтавській області до суду з цим позовом, зокрема, в частині пункту 2 вимоги.

У той же час, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що виключної компетенції податкових органів належить саме вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу, який у цьому випадку може виникнути у орендаря земельних ділянок, а не орендодавця, яким є Тростянецька сільська рада.

Отже, пункт 2 вимоги від 30.05.2013 №01-14/0914 спрямований на усунення виявлених порушень у сфері бюджетного законодавства в частині незабезпечення виконання місцевого бюджету, зокрема його дохідної частини. Проте, завдані місцевому бюджету збитки у сумі 67 876,19 грн., що виникли внаслідок несвоєчасного надходження до місцевого бюджету плати за надання у користування природних ресурсів, не можуть бути примусово стягнуті шляхом пункту 2 вимоги.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у позові та прийняття нового рішення у цій частині - про задоволення позову.

Частиною першою статті 229 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року в цій справі в частині відмови у позові скасувати та прийняти нове рішення у цій частині.

Зобов'язати Тростянецьку сільську раду виконати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області про усунення виявлених порушень від 30.05.2013 №01-14/0914 шляхом проведення претензійно-позовної роботи стягнути до бюджету Тростянецької сільської ради заборгованість в розмірі 67 876,19 грн., що виникла внаслідок несвоєчасного надходження до місцевого бюджету плати за надання у користування природних ресурсів по укладених договорах при умовах не включення цих надходжень до дохідної частини бюджету.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.