Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2015 р. м. Київ К/800/40651/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Вишняку О.М.

з участю представника позивача Іванченка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9.07.2013р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПАРТНЕРИ»

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області

третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт»

про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

7.03.2013р. до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі Інспекція) про накладення штрафу звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПАРТНЕРИ» (далі Товариство). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за наслідками проведеної перевірки Інспекцією складено акт про порушення Товариством законодавства у сфері містобудування та протокол від 25.01.2013р, після чого, 12.02.2013р. відповідачем винесено постанову про накладення на Товариство штрафу. Вважаючи, що висновки Інспекції щодо наявності порушень в діяльності Товариства є помилковими, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9.07.2013р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та відмовити в задоволенні позову. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях позивач зазначив, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної позапланової перевірки дотримання закону у сфері містобудування Інспекцією 25.01.2013р. складено акт, в якому зазначено, що проектною організацією (Товариством) розроблено проектну документацію з будівництва станції стільникового зв'язку з порушенням вимог п.20 Наказу №109 від 7.07.2011р. та статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На цій підставі постановою від 12.02.2013р. на Товариство, як на проектну організацію, накладено штраф в сумі 103230гр. за розробку проектної документації без отримання замовником архітектурно-планувальних вимог та з порушенням вихідних даних для проектування.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Законів України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі Закон N208/94), «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон N3038-VI), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2011р. N553 (далі Порядок №553) та іншими нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Задовольнивши адміністративний позов та скасувавши постанову Інспекції, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки будівництво базової станції стільникового зв'язку об'єкту здійснюється на даху будівлі без зміни її геометричних розмірів та висотою не більше 30м., для його будівництва не потребується отримання містобудівних умов. При цьому, суди послались на пункт 20 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N109 від 07.07.2011р. (далі Перелік №109)

Вказаний висновок є помилковим з огляду на таке.

Відповідно до статті 29 Закону N3038-VI основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Пунктом 20 Переліку №109 обумовлено, що будівництво об'єктів стільникового зв'язку та їх зовнішніх інженерних мереж здійснюється за умови їх відповідності санітарним та будівельним нормам і правилам; архітектурно-планувальним вимогам, що визначаються органом містобудування та архітектури, з урахуванням червоних та інших ліній регулювання забудови.

Отже, будівництво об'єкту, проектну документацію щодо якого розробило Товариство, не потребує отримання містобудівних умов, проте, обов'язковою передумовою будівництва об'єктів стільникового зв'язку є їх відповідність архітектурно-планувальним вимогам, що визначаються органом містобудування та архітектури.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ані замовник будівельних робіт, ані Товариство, як проектна організація, не звертались до органу містобудування та архітектури з питань погодження відповідності об'єкту будівництва - базової станції архітектурно-планувальним вимогам.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону N208/94 суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що при проведенні перевірки та прийнятті постанови про накладення штрафу на Товариство Інспекція діяла на підставі закону, в межах своєї компетенції та з дотриманням принципів, передбачених статтею 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова та ухвала судів попередніх інстанцій повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 221,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9.07.2013р. скасувати.

В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПАРТНЕРИ» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз