Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К-37020/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-46445/09/1670

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2009 року Державною податковою інспекцією заявлено позовні вимоги про стягнення податкового боргу у сумі 314 078,30 грн., який виник внаслідок несплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 278 454,58 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 35 623,72 грн., самостійно узгодженого та узгодженого в апеляційному порядку.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено частково: з відповідача стягнуто заборгованість з ПДВ у розмірі 233 204,00 грн. та з податку з доходів фізичних осіб - 33 759,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення судів в частині відмови у задоволенні позову обґрунтовано висновком про незаконність донарахування відповідачеві податковими повідомленнями - рішеннями сум податкових зобов'язань, про стягнення яких йде мова у цій справі.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

При цьому державний податковий орган обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судами не враховано, що питання правомірності нарахування відповідачу податкового зобов'язання з ПДВ та податку з доходів фізичних осіб не є предметом спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судам попередніх інстанцій, за відповідачем, який є суб'єктом господарської діяльності та стоїть на обліку у Державній податковій інспекції, обліковується податковий борг з ПДВ та з податку з доходів фізичних осіб, який виник внаслідок несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання та внаслідок ухвалення державним податковим органом податкових повідомлень - рішень від 29.01.2008 за наслідками перевірки, оформленої актом від 21.01.2008.

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом було вижито заходи з погашення податкового боргу (надіслані податкові вимоги, які були отримані відповідачем), які позитивного результату не дали.

Підприємець до суду із позовом про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.01.2008, якими позивачеві податкові зобов'язання з ПДВ та з податку з доходів фізичних осіб, першої та другої податкових вимог, які було надіслано у порядку визначеному пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III, не звертався.

Так, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені Законом України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строки, то ця сума визнається сумою податкового боргу, внаслідок чого до платника податків застосовуються заходи щодо стягнення боргу.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене в установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Порядок погашення податкового боргу регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-III. При цьому ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Саме після настання зазначених у п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III обставин та з урахуванням строку, передбаченого пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України - один рік до 30.07.2010.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 24.10.2008 було отримано другу податкову вимогу № 2/780/782 на суму 313 833,30 грн., а 12.08.2009 позивач в межах строків, визначених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, звернувся до суду про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Суди попередніх інстанцій вказаних правових норм не врахували.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 у справі № 2а-46445/09/1670 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 податкового боргу скасувати та позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області в цій частині задовольнити, в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Л.І. Бившева

Г.К. Голубєва