Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/36733/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року по справі №2а/0570/2804/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 25.01.2012 року за № 1275/10/17113 та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивачем до ДПІ Київського району м. Донецька подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2012 року, відповідно до якої були обрані види діяльності за КВЕД ДК 009:2005, а саме: роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Письмовою відповіддю від 25.01.2012 року ДПІ Київського району м. Донецька за №1275/10/17113 повідомила позивача, що розглянувши його заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 18.01.2012 року за № 3477/10 у відповідності до п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України, вирішила відмовити у видачі свідоцтва платника єдиного податку у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 291.5 Податкового кодексу України, де зазначено, що не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи-підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

На підставі викладеного, ДПІ Київського району м. Донецьку вважає, що вид діяльності позивача як фізичної особи-підприємця, не передбачає застосування спрощеної системи оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням як сировиною, а не з готовою продукцією споживчого призначення.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (чинний з 1 січня 2012 року по 1 липня 2012 року відповідно до Законів України №4014-VI та № 4834-VI) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Поняття «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» у Податковому кодексі України не визначено.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Поняття виробу з дорогоцінного металу наведе в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України № 244 від 20 жовтня 1999 року.

Згідно з пунктом 1.5 вказаної Інструкції виробом з дорогоцінного металу є будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

Таким чином, спеціальний Закон у галузі контролю за операціями з цінними металами відносить ювелірні вироби до дорогоцінних металів та, відповідно, торгівлю ювелірними виробами - до торгівлі дорогоцінними металами.

За таких обставин, з часу набрання чинності (1 січня 2012 року) Законом України №4014-VI та до часу набрання чинності (1 липня 2012 року) Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року № 4834-VI, яким було внесено зміни до абзацу 4 пункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, особи, які здійснювали торгівлю ювелірними виробами не мали правових підстав для перебування на спрощеній системі оподаткування.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року по справі №2а/0570/2804/2012.

Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписКарась О.В.