Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 686/20567/16-ц

провадження № 61-34590св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛеськоА. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його двоюрідна сестра ОСОБА_6, яка була одинокою та проживала у АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй на праві власності квартиру у

АДРЕСА_1; 31/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 та грошові вклади у АТ «Укрексімбанк». Вказує, що він є спадкоємцем померлої як двоюрідний брат, однак не може оформити спадщину у нотаріуса, у зв'язку з тим, що документи, які посвідчують його родинні відносини зі спадкодавцем мають неналежний вигляд, і нотаріус не може на підставі них видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом. Вказує, що 04 лютого 2016 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

У зв'язку з викладеним просив встановити факт, що померла ОСОБА_6 була його двоюрідною сестрою.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

04 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено та не надано належних і допустимих доказів порушення його законних прав та інтересів. Зазначено, що у позивача ОСОБА_4 є в наявності правовстановлюючий документ, який підтверджує родинні стосунки з спадкодавцем ОСОБА_6, тому позов є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Встановлено, що ОСОБА_4 є двоюрідним братом ОСОБА_6, померлої

ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_6 підтверджується актами, анкетами, автобіографією, листівками, сімейними фотографіями, листами ділового та особистого характеру, особовою справою, рішеннями судів, ордером на вселення, обмінними ордерами, погосподарськами книгами, виписками з домових книг та іншими документами, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Також довідками органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Надана позивачем посвідка про народження його матері, дівоче прізвище ОСОБА_7, містить дані щодо факту родинних відносин. Дана посвідка про народження була підставою для видачі компетентними органами паспорта матері позивача. Доказів, які поставили б під сумнів її об'єктивність, суду не надано.Встановлення цього факту ОСОБА_4 необхідно для прийняття спадщини та оформлення права власності на спадкове майно.

16 червня 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Посвідка щодо ОСОБА_7 є неналежним доказом у справі, оскільки в ній містяться невідповідності у даті народження дитини та в графі «місце народження дитини», не вказано дати видачі цієї посвідки, відсутня печатка відповідного органу. Зазначає, що згідно довідки Державного архіву Хмельницької області від

22 січня 2016 року в книгах реєстрації актових записів про народження за

1921 рік інформація про народження ОСОБА_7 не значиться. Також судом апеляційної інстанції необґрунтовано оцінено як доказ висновок експертного дослідження від 08 листопада 2016 року посвідки про народження, проведеного за заявою ОСОБА_4 Вказує, що апеляційним судом помилково зазначено, що факт родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_6 підтверджується заповітом ОСОБА_8, яка своє майно заповідала своїм донькам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно взято до уваги посвідку про народження ОСОБА_7 та посвідку про народження ОСОБА_11, оскільки в цих посвідках ім'я матері дітей записано по різному, а саме в посвідці про народження ОСОБА_11 матір'ю зазначена ОСОБА_8, а в посвідці про народження ОСОБА_7 матірю зазначена ОСОБА_12. Також вказує про те, що у матеріалах справи відсутнє рішення, яким встановлено факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_12 є однією і тією ж особою.

23 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_5, у яких зазначено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду, викладеними в мотивувальній частині рішення. Вказує на те, що доводи ОСОБА_5 стосовно того, що посвідка про народження його матері не може бути належним доказом на підтвердження того факту, що він та померла ОСОБА_6 є двоюрідними братом і сестрою, лише з тих підстав, що у цій посвідці ім'я матері ОСОБА_7 зазначено «ОСОБА_7», а не «ОСОБА_7», як вказано у посвідці про народження матері ОСОБА_6 - ОСОБА_11 є необґрунтованими, оскільки батьком дітей в обох посвідках про народження записаний ОСОБА_13.

23 лютого 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_5 надала відповідь на заперечення ОСОБА_4, у якій вона не погоджується з доводами, викладеними в запереченнях позивача, та доводи якої є аналогічними доводам, викладеним у касаційній скарзі.

15 березня 2018 року ОСОБА_4 надіслав до Верховного Суду пояснення на відповідь ОСОБА_5 на його заперечення на касаційну скаргу, у яких він зазначив, що посвідка про народження його матері ОСОБА_7 не є підробленим документом та дійсно підтверджує той факт, що вона та мати померлої ОСОБА_6 були рідними сестрами.

19 березня 2018 року до Верховного Суду були надані додаткові пояснення ОСОБА_5, подані її адвокатом ОСОБА_14, у яких зазначено, що оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції порушено правила предметної та суб'єктної юрисдикції визначених статтею 19 ЦПК України. Зокрема апеляційний суд розглянув та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 про встановлення родинних відносин у позовному провадженні застосовуючи пункт 1 частину першу статті 256 ЦПК України 2004 року, не звернувши уваги на те, що дану статтю необхідно застосовувати в окремому провадженні. У зв'язку з цим незаконне рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі законного та помилково скасованого рішення суду першої інстанції. Також вказала, що ОСОБА_5, як спадкоємець п'ятої черги за законом після смерті ОСОБА_6, категорично не визнає позивача родичом спадкодавця. Зазначила, що оскаржуваним рішенням апеляційного суду порушені права ОСОБА_5, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

19 березня 2018 року до Верховного Суду також було надано клопотання ОСОБА_5, подане її адвокатом ОСОБА_14, у якому заявник просила розглянути цю справу в судовому засіданні з викликом сторін у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК Українипопередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, клопотання ОСОБА_5, подане її адвокатом

ОСОБА_14, у якому вона просила розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у справі задоволенню не підлягає.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, про що 24 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області було зроблено актовий запис № 1408 (а. с. 45 том 1).

Із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6, як двоюрідної сестри, до нотаріальної контори звернулися як спадкоємці п'ятої черги ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_16 ОСОБА_15 відмовився від спадщини на користь ОСОБА_5, а ОСОБА_16 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_4 (а. с. 53-88 том 1).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_6 входить наступне спадкове майно: квартира АДРЕСА_1; 31/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 та грошові вклади у АТ «Укрексімбанк».

22 грудня 2015 року, 08 лютого 2016 року, 15 серпня 2016 року, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОчеретноюО.М., ОСОБА_5, як двоюрідній сестрі спадкодавця видано свідоцтва про право власності на 1/2 частину спадкового майна, свідоцтво про право власності на іншу 1/2 частину спадкового майна не видавалося

(а. с. 79, 91, 100 том 1).

Постановою від 04 лютого 2016 року приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Очеретною О. М.

ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_4 не підтвердив факт наявності родинних відносин між ним та померлою ОСОБА_6

(а. с. 88 том 1).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене конституційне положення кореспондується з положеннями статті

3 ЦПК України 2004 року, статтею 15 ЦК України про те, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 57 ЦПК Українив 2004 року).

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем надано посвідку про народження його матері ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, згідно якої батьками ОСОБА_7 зазначено ОСОБА_13, ОСОБА_7, місце народження с. Росоша Кам-Подільська область, місце реєстрації село Росоша Проскурівський район

(а. с.16 том 1).

На зазначеній посвідці міститься штемпельний відтиск щодо видачі паспорту

16 лютого 1952 року матері позивача.

Згідно висновку експертного дослідження від 08 листопада 2016 року, проведеного за заявою ОСОБА_4, бланк посвідки про народження

НОМЕР_1 представлений на дослідження виготовлений типографським способом з використанням форм плоского друку (фонові зображення) та високого друку (текст і номер, виконані барвником чорного кольору). В посвідці про народження НОМЕР_1 ознак технічної підробки (підчистка, дописка, травлення, змивання) не виявлено (а. с. 240-242 том 1).

Відповідно до посвідки про шлюб № 8 ОСОБА_18 та ОСОБА_7 12 квітня 1941 року уклали шлюб, прізвища після шлюбу стали ОСОБА_19, ОСОБА_18 (а. с.17

том 1), що підтверджується також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № витягу 00017289683 від 04 листопада 2016 року.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4, його батьками зазначено ОСОБА_20 та ОСОБА_19 (а. с. 7 том 1).

Як вбачається із запису про народження № 33 за 1925 рік ОСОБА_11 мати спадкодавиці, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, батьками її зазначено ОСОБА_13, ОСОБА_7 (а. с.19 том 1).

Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_11 15 квітня 1951 року уклала шлюб з ОСОБА_21, після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище дружині ОСОБА_21 (а. с. 67 том 1).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_6, її батьками значаться ОСОБА_21 та ОСОБА_10 (а. с. 66 том 1).

Крім того, як вбачається із копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 червня 2006 року ОСОБА_8 на випадок своєї смерті заповідала своє майно, сину ОСОБА_22 на 38%, на 62% в рівних частках донькам ОСОБА_19 та ОСОБА_10 (а. с.13-14 том 1).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 довів факт родинних відносин із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, а саме: він є її двоюрідним братом

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Доводи адвоката ОСОБА_5, Черенкової Л. А., стосвно того, що суд апеляційної інстанції розглянув справу в позовному провадженні замість окремого провадження з порушенням правил предметної та суб'єктної юрисдикції, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень у березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про встановлення факту родинних відносин між ним та ОСОБА_6 та рішенням цього суду від 01 липня 2016 року було задоволено його заяву та встановлено факт, що ОСОБА_6 є двоюрідною сестрою ОСОБА_4

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року, рішення суду першої інстанції від 01 липня 2016 року скасовано.

Заяву ОСОБА_4, заінтересована особа - ОСОБА_5, про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у вказаній справі вбачається спір про право, оскільки ОСОБА_4 встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_6 необхідно для оформлення спадщини після її смерті, однак на вказане майно також претендує ОСОБА_5, яка оспорює його право на спадщину після смерті ОСОБА_6

Крім того, судом апеляційної інстанції у оскаржуваному рішенні було зазначено, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту родинних відносин з померлою ОСОБА_6 з тих підстав, що

ОСОБА_5 не визнає його спадкоємцем та претендує на спадщину в повному обсязі, у зв'язку з чим існує спір про право.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, тому не заслуговують на увагу, оскільки всім обставинам, які викладенні у позовній заяві ОСОБА_4 та запереченнях на неї ОСОБА_5, апеляційним судом було надано належну оцінку. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно частини першої статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргуОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С.П. Штелик