Постанова
Іменем України
31 січня 2018 року
м. Київ
справа № 607/4193/17
провадження № 61-42976св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Тернопільське міське управління відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року у складі судді Грицака Р. М. та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року у складі колегії суддів: Ткача З. Є., Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр»), Тернопільського міського управління відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - Тернопільського МУ ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області) та просив визнати недійсними електронні торги від 22 жовтня 2015 року, проведені ДП «Інформаційний центр», та протокол проведення електронних торгів № 125408 від 22 жовтня 2015 року.
В обґрунтування зазначив, що на зазначених торгах, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СМ SMEEOO/061/2008 від 01 серпня 2008 року, реалізовано належне йому на праві власності нерухоме майно - приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вказаніторги були проведенні з порушеннями вимог чинного законодавства. Зокрема, впорушення статті 43 Закону України "Про іпотеку" відповідачі не надіслали за 15 днів до початку прилюдних торгів повідомлення про проведення прилюдних торгів.
В порушення пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, спеціалізована організація письмово не повідомила про дату, час, місце торгів, стартову ціну.
Об'єкт продажує пам'яткою архітектури місцевого значення, однак в порушення статті18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт продано без погодження відповідного органу охорони культурноїспадщини.
Експертом при оцінці майна не застосована спеціальна Методика грошової оцінки пам'яток, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №1447 від 26 вересня 2002 року, і ціна майна визначена невірно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 пропустив трьохмісячний строк на оскарження прилюдних торгів, передбачений статтею 48 Закону України «Про іпотеку», відтак у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, у задоволенні позову слід відмовити.
У серпні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та постанову апеляційного суду Тернопільської області скасувати і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що електронні торги відбулися з порушенням правил їх проведення, а майно, реалізоване на торгах, є об'єктом культурної спадщини та не підлягає продажу без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Вказані обставини є підставою для визнання торгів недійсними.
ОСОБА_5 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що позивачу на праві власності належало нежитлове приміщення АДРЕСА_1.
Вказане майно ОСОБА_4 передав в іпотеку в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № СМ SMEEOO/061/2008 від 01 серпня 2008 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2010 року частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 481 314 грн, що еквівалентно 187 200, 44 доларів США.
При примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1805/2010 про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором, ДП «Інформаційний центр» 22 жовтня 2015 року проведено електронні торги, на яких реалізовано нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Переможцем торгів стала ОСОБА_5, яка внесла суму коштів в розмірі 1 484 337 грн, про що 15 лютого 2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П. складено акт про проведення електронних торгів у виконавчому провадженні.
Оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оскаржити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам статей 203, 215 ЦК України, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
У законі для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність.
До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16.
Судами встановлено, що прилюдні торги, на яких було реалізовано предмет іпотеки, та які оспорює позивач, проведені 22 жовтня 2015 року, з позовом про визнання їх недійсними ОСОБА_4 звернувся до суду 29 березня 2017 року.
Частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові.
Про застосування строку позовної давності при розгляді справи в суді першої інстанції заявлено Тернопільським МУ ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області та ОСОБА_5
Висновки суду про відмову у задоволенні позову з огляду на пропуск ОСОБА_4 позовної давності, передбаченої статтею 48 Закону України «Про іпотеку», є вірними.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н.О. Антоненко
В.І. Крат
page
telegram
viber
youtube
