Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

справа № 214/6911/15-ц

провадження № 61-40950св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, відділ з питань захисту прав споживачів апарату міської ради і виконавчого комітету у м. Кривому Розі Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року у складі судді Щєняєвої І. Б. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6ОСОБА_7 та просило в рахунок погашення заборгованості в сумі 406 454, 67 грн за кредитним договором № 0314/0808/55-028 від 01 серпня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру №8, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, 102, та визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вищезазначену квартиру.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 01 серпня2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №0314/0808/55-028, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою11,9 % річних за користування кредитом на строк з 01 серпня2008 року по 01 серпня2018 року.

01 серпня2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено іпотечний договір №0314/0808/55-028-Z-1 з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за договором кредиту, та передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

22 травня2012 року міжПАТ «Сведбанк»та ПАТ«ДельтаБанк»укладено договіркупівлі-продажуправ вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема кредитним договором №0314/0808/55-028 та іпотечним договором №0314/0808/55-028-Z-1.

ОСОБА_4 належним чином не виконує умови кредитногодоговору, у зв'язкуз чимстаном на28 липня 2015 року утворилася заборгованість усумі 406454,76 грн.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» та просив визнати кредитний договір № 0314/0808/55-028 від 01 серпня 2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4, недійсним з моменту його укладення; виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано іпотеку за договором № 0314/0808/55-028-Z від 01 серпня 2008 року; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме: зобов'язати ПАТ «ДельтаБанк» повернути ОСОБА_4 сплачені за кредитним договором відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що оспорений кредитний договір суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки його предметом можуть бути лише грошові кошти у національній валюті - гривні, та відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має виконуватися виключно у гривні. Невідповідність договору споживчого кредиту вимогам закону в момент його укладення тягне за собою недійсність такого договору відповідно до статті215 ЦК України.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року, у задоволенні первісного позову ПАТ «Дельта Банк» та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ані діючим законодавством, ані умовами іпотечного договору не передбачено можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього, тому позов ПАТ «Дельта Банк» задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суди зазначали, що ВАТ «Сведбанк» здійснював свою діяльність (в тому числі щодо надання кредитів в іноземній валюті) на підставі банківської ліцензії НБУ від 07 грудня 2007 року № 38 та з письмового дозволу на здійснення окремих операцій з валютними цінностями від 07 грудня 2007 року № 38-2, а відтак має право надавати кредити в іноземній валюті.

Позичальник при укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе зобов'язання щодо погашення кредиту, отриманого в доларах США, повинен усвідомлювати, що курс гривні до долара США не є незмінним, та передбачати ймовірність валютних ризиків.

У липні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 25 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що в іпотечному договорі №0314/0808/55-028-Z-1 передбачене іпотечне застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», а відтак, вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки в судовому порядку підлягають задоволенню.

Судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк» у касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 01 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 0314/088/55-028, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту на споживчі потреби у розмірі 45 000,00 доларів США на строк до 01 серпня 2018 року включно, а позичальник зобов'язався сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі 11, 9 % річних.

На забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, між ВАТ «Светбанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4 01 серпня 2008 року укладено іпотечний договір № 0314/0808/55-028-Z-1, за умовами якого іпотекодавці передають в іпотеку банку належне їм на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 що належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надав ОСОБА_4 45 000 доларів США, що підтверджується заявою про видачу готівки № 2954379/1242 від 01 серпня 2008 року.

25травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ВАТ «Сведбанк», та ПАТ «Дельта Банк»укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передало(відступило) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Згідно витягу з додатка №1 до зазначеного договору, до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 0314/0808/55-028 від 01 серпня 2008 року, та іпотечним договором № 0314/0808/55-028-Z-1 від 01 серпня 2008 року.

ОСОБА_4 умови договору щодо повернення кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка відповідно до довідки ПАТ «Дельта банк» від 28 липня 2015 року складає 18 423,06 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно406 454, 67 грн.

В пункті 12 іпотечного договору № 0314/0808/55-028-Z-1 від 01 серпня 2008 року визначено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя одним із наведених способів: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в договорі.

Згідно з підпунктом12.3.1. іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення напредмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не передбачає можливостівизнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №760/14438/15-ц.

Встановивши обставини справи, суди дійшли вірного висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в судовому порядку не передбачено діючим законодавством, та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк».

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним у позовній заяві, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат