ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 521/965/23

провадження № 61-790св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Яковенком Сергієм Михайловичем, на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В. від 27 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з позовом до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, в якому просив поновити його на посаді керівника КП «Сервіс-опт», а також стягнути з Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування зазначив, що відповідно до контракту від 22 квітня 2022 року, укладеного між ним та Херсонським міським головою Херсонського району Херсонської області ОСОБА_2 , в період часу з 23 квітня 2022 року по 14 грудня 2022 року він працював керівником комунального підприємства «Сервіс - опт» виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області Лугової Г.Л. №492-К від 12 грудня 2022 року був припинений вищезазначений контракт та від 14 грудня 2022 року, позивач був звільнений з посади керівника комунального підприємства «Сервіс-опт». Підставою звільнення у розпорядженні зазначено пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з посиланням на умови передбачені контрактом. Умова контракту, яка була покладена в основу рішення про звільнення відображена у пункт 5.4 контакту, відповідно до якого, контракт може бути припинений за ініціативою Роботодавця або Керівника без будь-яких додаткових умов. При цьому, Сторона, яка ініціює припинення Контракту зобов`язана попередити про це іншу Сторону у письмовому вигляді за два тижні до дати припинення. Датою припинення Контракту в такому разі є дата зазначена в повідомлені про припинення Контракту.

ОСОБА_1 вважає, що звільнення відбулось із порушенням вимог законодавства України, оскільки начальник Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області ОСОБА_3 не мала повноважень на його звільнення, умова контракту на підставі якої його звільнено є недійсною, а розпорядження про його звільнення є дискримінаційним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 31 травня 2023 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнуто з Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2022 року до 21 квітня 2023 року включно у розмірі 102 905 грн 43 коп., без урахування податків і зборів.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розпорядження начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області Лугової Г.Л. №492-К від 12 грудня 2022 року про припинення контракту та звільнення ОСОБА_1 було видано особою, яка не була наділена повноваженнями щодо розірвання контракту з позивачем.

Суд зазначив, що оскільки контракт з позивачем укладено до 22 квітня 2023 року, на час розгляду справи строк його дії сплинув, тому вимоги позивача у частині поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Суд вважав за необхідне змінити формулювання підстав звільнення позивача та вважати його звільненим з посади керівника директора комунального підприємства «Сервіс - опт» виконавчого комітету Херсонської міської ради на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту), з 22 квітня 2023 року.

Позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вважав за необхідне задовольнити частково та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2022 року по 21 квітня 2023 року включно у сумі 102 905 грн 43 коп.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року апеляційну скаргу Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2023 року скасовано, та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району херсонської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність повноважень у начальника Херсонської міської військової адміністрації на прийняття розпорядження про звільнення позивача не відповідає дійсності, оскільки на момент прийняття вказаного розпорядження начальник Херсонської міської військової адміністрації, на підставі постанови Верховної Ради України № 2706-ІХ від 03 листопада 2022 року, частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», крім повноважень, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», виконувала повноваження Херсонського міського голови та Херсонської міської ради.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що припинення трудового договору з позивачем на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, проведено при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, а саме пункт 5.4 Контракту від 22 квітня 2022 року.

Позивачем не надано доказів, що його обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, що відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» можна вважати дискримінацією, а також не надано суду належних та допустимих доказів того, що з боку відповідача вчинено стосовно нього дії, які мають ознаки прямої дискримінації чи тиску.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що при звільнення ОСОБА_1 відповідачем не порушені його трудові права, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Херсонської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко С. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року, у якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2024 року Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому проти аргументів касаційної скарги заперечила, зазначивши про те, що апеляційний суд при винесенні оскаржуваного судового рішення дійшов вірного висновку про наявність повноважень у начальника Херсонської міської військової адміністрації на прийняття розпорядження про звільнення позивача та належно застосував норми матеріального та процесуального права при оцінці спірних правовідносин.

Узагальнені доводи відповіді на відзив

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко С. М. подав до суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що начальник Херсонської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області Лугова Г. Л. не мала повноважень щодо розірвання контракту з позивачем, а посилання відповідача, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, на підзаконний нормативно-правовий акт - Постанову Верховної Ради України № 2706-ІХ від 03 листопада 2022 року як на рішення, яке здатне наділити начальника військової адміністрації повноваженнями щодо розірвання контракту є помилковим, незаконним та необґрунтованим, у зв`язку із чим сторона позивача вважає, що у рішенні суду першої інстанції було вірно визначено начальника Херсонської міської військової адміністрації Лугову Г. Л. особою, яка не наділена повноваженнями щодо розірвання контракту з позивачем.

З приводу аргументів на підтвердження погіршення становища працівника згідно з пунктом 5.4 Контракту, то посилання відповідачем на їх відсутність є помилковою, адже у позові з даного приводу відображені наслідки розірвання контракту з позивачем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 521/965/23 з Малиновського районного суду м. Одеси.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 23 квітня 2022 року по 14 грудня 2022 року позивач, ОСОБА_1 перебував на посаді директора комунального підприємства «Сервіс - опт» виконавчого комітету Херсонської міської ради, на підставі контракту який було укладено з Херсонським міським головою Херсонського району Херсонської області ОСОБА_2 , на термін з 23 квітня 2022 року по 22 квітня 2023 року. Контракт був укладений на підставі Розпорядження міського голови ХМР Ігора Колихаєва № 212-к від 22 квітня 2022 року щодо продовження роботи ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Сервіс - опт» виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Функціональні обов`язки, права та відповідальність директора комунального підприємства «Сервіс - опт» виконавчого комітету Херсонської міської ради визначені контрактом від 22 квітня 2022 року та Статутом підприємства, рішеннями Херсонської міської ради, виконавчого комітету Херсонської міської ради, розпорядженнями міського голови.

Розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області Лугової Г. Л. №492-К від 12 грудня 2022 року був припинений вищезазначений контракт та з 14 грудня 2022 року позивач був звільнений з посади керівника комунального підприємства «Сервіс - опт». Підставою звільнення у розпорядженні зазначено пункт 8 частина перша статті 36 КЗпП України, з посиланням на умови передбачені контрактом, а саме на пункт 5.4 Контракту, згідно якого контракт може бути припинений за ініціативою Роботодавця або Керівника, без будь-яких додаткових умов. При цьому Сторона, яка ініціює припинення Контракту зобов`язана попередити про це іншу Сторону у письмовому вигляді за два тижні до дати припинення. Датою припинення Контракту в такому разі є дата зазначена в повідомленні про припинення Контракту.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в абзаці сьомому статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

Згідно з пунктом 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц викладено висновок про те, що відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

У Постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №757/16855/20 зазначено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Так, 22 квітня 2022 року Херсонським міським головою Херсонського району Херсонської області ОСОБА_2 було укладено контракт з ОСОБА_1 щодо призначення останнього на посаду директора комунального підприємства «Сервіс - опт» виконавчого комітету Херсонської міської ради на термін з 23 квітня 2022 року по 22 квітня 2023 року.

Відповідно до п.5.4 контракту, контракт може бути припинений за ініціативою Роботодавця або Керівника без будь-яких додаткових умов. При цьому, Сторона, яка ініціює припинення Контракту зобов`язана попередити про це іншу Сторону у письмовому вигляді за два тижні до дати припинення. Датою припинення Контракту в такому разі є дата зазначена в повідомлені про припинення Контракту.

Розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області ОСОБА_3 №492-К від 12 грудня 2022 року контракт припинений з 14 грудня 2022 року, ОСОБА_1 був звільнений з посади керівника комунального підприємства «Сервіс - опт».

Підставою звільнення у розпорядженні зазначено пункт 8 частини першої статті 36 КЗпП України, з посиланням на умови передбачені контрактом, а саме на пункт 5.4 Контракту.

Попередження про припинення контракту направлене ОСОБА_1 листом начальника Херсонської міської військової адміністрації Лугової Г. Л. від 29 листопада 2022 року № 85-вих/2022 отримано особисто ОСОБА_1 29 листопада 2022 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (надалі - ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»), з 24 лютого 2022 на території України введено воєнний стан, термін дії якого продовжено.

Указом Президента України від 19 вересня 2022 № 658/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Херсонській області» утворено Херсонську міську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області.

Частиною третьою статті 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.

Розпорядженням Президента України №195/2022-рп від 21 вересня 2022 року ОСОБА_3 було призначено начальником Херсонської міської військової адміністрації.

Отже, станом на 12 грудня 2022 року, дату прийняття розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 займала посаду начальника Херсонської міської військової адміністрації.

Повноваження начальника військової адміністрації визначені у частині шостій статті 15 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини другої статті 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальник військової адміністрації:

крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;

може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.

Відтак, чинним законодавством передбачено, що начальники військових адміністрацій, окрім повноважень, передбачених положеннями ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», виконують повноваження сільської, селищної, міської ради її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови, якщо Верховною Радою України приймається відповідне рішення.

03 листопада 2022 року Верховною Радою України була прийнята постанова № 2706-ІХ, якою у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування:

1) начальники Калинівської селищної, Борозенської та Милівської сільських військових адміністрацій Бериславського району, Генічеської міської та Новотроїцької селищної військових адміністрацій Генічеського району, Асканія-Нової, Великолепетиської, Верхньорогачицької, Горностаївської селищних та Зеленопідської сільської військових адміністрацій Каховського району, Мирненської селищної та Новомиколаївської сільської військових адміністрацій Скадовського району, Херсонської міської, Великокопанівської та Станіславської сільських військових адміністрацій Херсонського району Херсонської області:

крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів;

можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідної сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);

2) апарати Борозенської, Великокопанівської, Зеленопідської, Милівської, Новомиколаївської, Станіславської сільських, Асканія-Нової, Великолепетиської, Верхньорогачицької, Горностаївської, Калинівської, Мирненської, Новотроїцької селищних, Генічеської, Херсонської міських рад та їх виконавчих комітетів, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 частини другої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"), комунальні підприємства, установи та організації відповідних територіальних громад підпорядковуються начальникам відповідних військових адміністрацій населених пунктів у Бериславському, Генічеському, Каховському, Скадовському, Херсонському районах Херсонської області.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру».

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про наявність повноважень у начальника Херсонської міської військової адміністрації на прийняття розпорядження про звільнення позивача, оскільки на момент прийняття вказаного розпорядження начальник Херсонської міської військової адміністрації, на підставі Постанови Верховної Ради України №2706-ІХ від 03 листопада 2022, частини другої статті 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», крім повноважень, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», виконувала повноваження Херсонського міського голови та Херсонської міської ради.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що припинення трудового договору з позивачем на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, проведено при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання, а саме пункту 5.4. Контракту від 22 квітня 2022 року.

При цьому, посилання позивача на невідповідність зазначеного пункту контракту нормі статті 9 КЗпП України не заслуговує на увагу.

Так, відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 98 липня 1998 № 12-рп/98 визначено, що незважаючи на застереження, які містяться в Кодексі Законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: це як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Верховний Суд (постанова від 1 червня 2020 р. у справі №487/79/18-ц), дійшов висновку про існування винятку з загальногалузевого принципу трудового права. Цим винятком і є контракт як особлива форма трудового договору, спрямована на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, яка, зокрема, передбачає покладення на працівника підвищеної відповідальності.

Таким чином, правильними є висновки апеляційного суду про те, що оскільки контракт може містити положення, які погіршують становище працівника, зокрема додаткові підстави для звільнення чи відповідальності, на контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Апеляційний суд правильно відхилив аргументи позивача про дискримінаційний підхід керівництва Херсонської міської військової адміністрації при вирішенні питання про продовження трудових відносин з ним з огляду на таке.

Стаття 2-1 КЗпП України забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно з частиною першою статті 1 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. За змістом ст. 5 вказаного Закону формами дискримінації є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації та утиск.

Позивачем до позову не надано доказів, а зі змісту позовних вимог не вбачається, що його обмежено у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, що відповідно до ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» можна вважати дискримінацією, а також не надано суду належних та допустимих доказів того, що з боку відповідача вчинено стосовно нього дії, які мають ознаки прямої дискримінації чи утиску.

Апеляційним судом зроблені обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

За змістом частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Яковенком Сергієм Михайловичем, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун