Постанова

Іменем України

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 705/1347/14-ц

провадження № 61-21146св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , зацікавлена особа - ОСОБА_3 , в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок «А» з прибудовами, який складається з: сараїв «Б», «В», «Г», убиральні «Д», огорожі № 1, хвіртки № 2 , розташовані на АДРЕСА_3 .

Під час розгляду справи сторони зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якої за ОСОБА_1 визнано право власності на 16/25 частини житлового будинку «А», веранду I, кімнату - 1, кімнату - 2, кухню - 3, кімнату - 4, загальною площею 42,6 кв. м, житловою площею 24,3 кв. м, сараї «Б», «В», «Г», убиральню «Д», огорожу № 1, хвіртку № 2 на АДРЕСА_3 .

Провадження у справі закрито.

Постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, укладеної між сторонами, та закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що мирова угода не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 , особа, яка не приймала участі у розгляді справи, вважаючи, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 квітня 2014 року було порушено права співвласника іншої частки майна, а, відтак, і її, оскаржила ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 закрито з підстав, передбачених частиною першою статті 362 ЦПК України.

Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що питання про права, свободи, обов`язки та інтереси ОСОБА_4 оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції не вирішувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_4 аргументована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою, вона не погоджується з висновком суду про те, що ухвалою суду першої інстанції не було вирішено питання про її права та інтереси.

Такий висновок апеляційного суду суперечить фактичним обставинам справи, оскільки укладення мирової угоди між сторонами у справі щодо відчуження частини будинку порушувало права та інтереси іншого співвласника будинку, які полягали у переважному праві перед іншими особами на купівлю цієї частини будинку. До того ж другий співвласник до участі у справі взагалі не був залучений.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.

Відкрито касаційне провадження в справі № 705/1347/14-ц та витребувано її з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Обставини справи

Суди встановили, що власником 16/25 частин будинку на АДРЕСА_3 була ОСОБА_5 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інші 9/25 його частин належали ОСОБА_6 .

Спадкоємцем 1 черги після смерті ОСОБА_5 був ОСОБА_3 (третя особа), який відмовився від спадщини на користь свого племінника ОСОБА_2 (відповідач).

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 домовились про укладення у майбутньому (після оформлення правостановлюючих документів на частину будинку) договору купівлі-продажу.

У зв`язку з невиконанням домовленості щодо продажу нерухомого майна, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нього.

16 квітня 2014 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності на нерухоме майно постановив ухвалу про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якої визнано право власності на 16/25 частини житлового будинку «А», веранду I, кімнату - 1, кімнату - 2, кухню - 3, кімнату - 4, загальною площею 42,6 кв. м, житловою площею 24,3 кв. м, сараї «Б», «В», «Г», убиральню «Д», огорожу № 1, хвіртку № 2 на АДРЕСА_3 , за ОСОБА_1 . Провадження у справі закрито.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою 18 червня 2019 року, ОСОБА_4 посилалась на порушення її прав, оскільки ухвалою суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси іншого співвласника майна ОСОБА_6 , не залученого до участі у справі, а судом, при цьому, визнано право власності за ОСОБА_1 на 16/25 частин зазначеного будинку та конкретні прибудови до нього.

Крім того, ОСОБА_4 посилалась на те, що 30 вересня 2014 року мати подарувала їй 9/25 частини спірного будинку з відповідною частиною надвірних споруд, тому вона має право в порядку правонаступництва (після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) звертатися до суду за захистом своїх цивільних прав, якими була наділена за життя її мати ОСОБА_6 , як співвласник вказаного будинку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зроблено висновок, що «саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення».

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Встановивши, що правовідносини у цій справі стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 право власності на частку в спільній власності набула 30 вересня 2014 року, тобто після ухвалення судового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що при вирішенні даного спору не вирішувалось питання про її права, свободи, інтереси або обов`язки, а відтак, відкрите апеляційне провадження підлягає закриттю.

Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень, визначених процесуальним законом.

Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати їх згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук