Постанова

Іменем України

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 442/4833/17

провадження № 61-44210св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Дрогобицька міська рада Львівської області, ОСОБА_4 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року в складі судді Крамара О. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 13 серпня 2018 року

в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області і ОСОБА_4 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання незаконними та скасування пункту 1.23, рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 27 червня 2013 року № 1064 «Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», пункту 3.23 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 27 червня 2013 року № 1068 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу у власність, спільну сумісну власність земельних ділянок», визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності

№ НОМЕР_1, виданого 12 лютого 2014 року реєстраційною службою Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10 лютого 2014 року № 4645387.

Позовна заява мотивована тим, що Дрогобицька міська рада Львівської області при прийнятті спірних рішень порушила вимоги статей 118, 141, 152, 155, 158 та 198 Земельного кодексу України, а також ці рішення суперечать основному містобудівному документу - генеральному плану міста Дрогобича.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 13 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_4 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області., про поновлення строку на оскарження рішень, визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та запису про право власності відмовлено.

Суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Дрогобицька міська рада в межах повноважень, наданих Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, правомірно прийняла відповідні рішення від 27 червня

2013 року № 1064 в частині пункту 1.23 та від 27 червня 2013 року № 1068

в частині пункту 2.23, якими затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 570 кв. м, кадастровий номер 4610600000:01:002:0052, за адресою: АДРЕСА_1 , та передала її безоплатно у власність ОСОБА_4 для ведення садівництва, при цьому немає підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого 12 лютого 2014 року реєстраційною службою Дорогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, та скасування запису про право власності № 4645387 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10 лютого 2014 року. Позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодним чином не порушують прав або охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Аргументи учасників справи

У вересні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили норми процесуального права, а саме статей 81, 84, 263, 367, 376 ЦПК України, та неправильно застосували норми матеріального права, а саме статей 38, 39, 42, 79-1, 116, 118 ЗК України. Внаслідок цього незаконно передано у приватну власність частину прибудинкової території багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , яка віднесена до земель житлової та громадської забудови. Проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки розроблений всупереч законодавству, тому затвердженню не підлягав.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 12 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернувся із заявою до Дрогобицької міської ради Львівської області, у якій просив провести відведення земельної ділянки під садівництво орієнтованою площею 0,77 га на землях, які межують із земельною ділянкою будинку на АДРЕСА_1 і використовується ними з 1956 року. До заяви ОСОБА_4 додав довідку про право власності, заяву - згоду сусідів - мешканців житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які зазначили, що не заперечують щодо передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки орієнтовною площею 800 кв. м., яка в минулому використовувалась ними під городи і садівництво починаючи з 1956 року, план-схему розташування ділянки та інші документи.

Згідно з висновком відділу Держземагентства у м. Дрогобичі Львівської області

від 13 березня 2013 року № 106, підтверджено можливість використання земельної ділянки площею 0,057 га за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для ведення садівництва, без будь-яких обмежень та сервітутів.

Відповідно до висновку відділу Держземагентства у м. Дрогобичі Львівської області від 15 березня 2013 року № 44, розглянувши проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наміченої для передачі у власність ОСОБА_4 , для ведення садівництва, площею 570 кв. м на

АДРЕСА_1 , розроблений на підставі рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 31 березня 2013 року № 898, відділ вважає за можливе погодити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Межі спірної земельної ділянки погоджено Комісією із питань вирішення земельних спорів Дрогобицької міської ради (протокол від 30 квітня 2013 року № 8).

27 червня 2013 року Дрогобицька міська рада Львівської області прийняла рішення № 1064 «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Відповідно до пункту 1.23 цього рішення

ОСОБА_4 затверджено матеріали з виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 570 кв. м на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:002:0052, для ведення садівництва.

Згідно з пунктом 2.23 рішення Дрогобицької міської ради Львівської області від 27 червня 2013 року № 1068 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу у власність, спільну сумісну власність земельних ділянок» передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 570 кв. м, кадастровий номер 4610600000:01:002:0052, для ведення садівництва.

Станом на 27 червня 2013 року, тобто на момент прийняття Дрогобицькою міською радою Львівської області рішення, земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 570 кв. м. перебувала у комунальній власності Дрогобицької міської ради Львівської області.

Згідно з інформаційною довідкою від 09 лютого 2016 року № 52885601 речове право ОСОБА_4 на цю земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 4645387 та реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 291047646106.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства

є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений

в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що права та інтереси позивачів прийняттям оспорюваних рішеньне порушені, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 13 серпня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат