Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа №607/21093/14-ц

провадження №61-22048 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Кашанська Марія Іванівна про визнання права власності на спадкове майно, визнання частково недійсними правочинів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2015 року у складі судді Братасюка В. М. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 червня 2016 року у складі суддів Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В., Щавурської Н. Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , правонаступниками якого є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,

третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Кашанська Марія Іванівна,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Кашанська М. І., з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила: визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 автомобіль ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіль MAZDA XEDOS 6, 1997 року випуску, та цегляний гараж № АДРЕСА_5; визнати недійсними договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в частині продажу ј частини автомобіля MAZDA XEDOS 6 2,0 І, 1997 року випуску; визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 право власності на ј частини автомобіля ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; автомобіля MAZDA XEDOS 6, 1997 року випуску та цегляного гаража № АДРЕСА_5.

Позовна заява мотивовано тим, що вказане вище майно є спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , оскільки було придбано за спільні кошти під час шлюбу.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_6 , позивач

ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину, оскільки на час її смерті проживала зі спадкодавцем, тому має право на 1/4 частку цього майна.

Вказувала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ОСОБА_2 без згоди позивача, як спадкоємця померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 було відчужено автомобіль MAZDA XEDOS 6 2,0 І, 1997 року випуску.

Посилаючись на вказані обставини, просила позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 19 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ј ідеальної частки автомобіля ВАЗ 21063, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та цегляного гаража № АДРЕСА_5 у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне спадкове майно є спільною власністю подружжя, а позивачка фактично прийняла спадщину після померлої ОСОБА_6 , оскільки на час смерті спадкодавця проживала з нею в Іспанії, а також зареєстрована як громадянка України за місцем проживання спадкодавця в Україні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанцій

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30 червня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ґрунтується на не повному і не об`єктивному розгляді справи. Суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки обставинам справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Обставини, які входять до предмета доказування у справах щодо спадкування, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі.

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що у справах про спадкування права власності на нерухоме майно, суд першої інстанції не повинен задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності мотивованої постанови нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій стосовно ОСОБА_1 А тому, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Позивач не надала доказів щодо користування та утримання спадкового майна та звернулася з порушенням строку, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Вирішуючи спір на підставі лише листа нотаріуса і власних міркувань про можливі в майбутньому дії нотаріуса суди дійшли неправильного висновку про порушення права позивача ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на ј частину цегляного гаража, суди виходили з тієї обставини, що хоча спірний гараж не має правовстановлюючих документів, однак ОСОБА_6 належала половина гаража за життя, яка й входить до складу спадкового майна та підлягає поділу між спадкоємцями.

Такий висновок суду першої інстанції суперечить чинному законодавству, оскільки відсутні правові підстави визнавати право позивачки на ідеальну частку в майні - гараж в гаражному кооперативі. Визнання права власності на об`єкт нерухомості дозволяється після отримання правовстановлюючого документа та відповідної реєстрації такого об`єкта у відповідних службах. В матеріалах справи на час відкриття спадщини, докази щодо права власності на гараж відсутні. Для прийняття об`єкта в експлуатацію має бути в наявності акт комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію. Такого акту комісії про прийняття об`єкта та введення його в експлуатацію не має. Довідка гаражного кооперативу про прийняття гаража в експлуатацію не є правовстановлюючим документом щодо права власності на гараж.

Перехід права власності на нерухоме майно з часу державної реєстрації речового права вводиться у законодавство з набранням чинності ЦК України 2004 року, гараж був побудований після 2004 року і по даний час не введений в експлуатацію.

Крім того, включивши до спадкового майна гараж, суд першої та апеляційної не врахували відсутність в матеріалах справи доказів сплати пайових внесків. Право власності на гараж, який зведений після 2004 року відсутнє, то суд першої та апеляційної інстанції не мав підстав визнавати ј частину гаража право власності за позивачкою.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У запереченнях на касаційну скаргу, ОСОБА_1 заперечила проти доводів касаційної скарги та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та процесуальні дії вчинені судом касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року залучено до участі правонаступників ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як діти спадкодавця, та ОСОБА_2 як інший з подружжя.

Під час перебування у шлюбі подружжям ОСОБА_2 було придбано транспортні засоби: автомобіль ВАЗ 21063, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль MAZDA XEDOS 2.0 І,

1997 року випуску, збудовано та виплачено пайові внески на гараж за АДРЕСА_5 .

Згідно даних автоматизованого обліку транспортних засобів АІС «Автомобіль» станом на 27 лютого 2015 року автомобіль ВАЗ 21063, 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було постановлено на облік у Тернопільському РЕВ ДАІ 27 лютого 1993 року, у зв`язку із зміною місця проживання. Власником даного автомобіля є відповідач ОСОБА_2

Автомобіль MAZDA XEDOS 2.0 I, 1997 року випуску, було придбано ОСОБА_2 у липні 2005 року у ОСОБА_8 .

Вказаний автомобіль у подальшому був неодноразово відчуженим. Останнім його власником є ОСОБА_5 на підставі тристоронньої угоди від 02 серпня 2014 року.

Згідно довідки гаражного кооперативу «Гарант» від 25 вересня 2014 року № 41 ОСОБА_2 має збудований гараж

АДРЕСА_5 і є членом гаражного кооперативу з 22 грудня 2005 року згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за № 782.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прийняли спадщину в силу частини третьої статті 1268 ЦК України, як особи, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявили про відмову від спадщини.

ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , оскільки на час смерті спадкодавця проживала з нею в Іспанії, а також зареєстрована як громадянка України за місцем проживання спадкодавця в Україні.

Згідно матеріалів спадкової справи № 9/2014 09 квітня 2014 року

ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття нею спадщини шляхом спільного проживання зі спадкодавцем та просила включити в коло спадкоємців за законом сина ОСОБА_6 - ОСОБА_3 та видати їм свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частках кожному або згідно з договором про поділ спадкового майна.

Також у матеріалах спадкової справи №9/2014 міститься постанова приватного нотаріуса про відмову ОСОБА_3 у вчиненні нотаріальних дій від 26 травня 2014 року, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів про належність майна спадкодавцеві.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом стала неможливість оформити спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 , через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Згідно листа приватного нотаріуса Тернопільського нотаріального округу Кашанської М. І. від 27 травня 2015 року жодного свідоцтва про право на спадщину не видано, у зв`язку з відсутністю у спадкоємців правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що нею була видана відповідна постанова.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2 на те, що суди лише на підставі листа нотаріуса і власних міркувань дійшли висновку про порушення права позивача ОСОБА_1 не підтверджено жодними доказами, є припущеннями і вказують на порушення заявником положень статей 12, 81 ЦПК України, а тому відхиляються.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом частка у спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, складає 1/2 майна, підлягає виділу та не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.

Встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що хоча відомості про реєстрацію спірного гаража в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно не були внесені станом на дату відкриття спадщини, в силу статті 15 Закону України «Про власність» та статті 60 СК України, ОСОБА_6 за життя належала половина даного гаража, яка входить до складу спадкового майна та підлягає поділу в рівних частках між спадкоємцями.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та у визначених законом випадках апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступниками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ,залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 19 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська