Постанова
Іменем України
30 червня 2020 року
м. Київ
справа № 272/749/17
провадження № 61-503св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна казначейська служба України,
треті особи: прокуратура Житомирської області, Головне управління Національної поліції України в Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи: прокуратура Житомирської області, головне управління Національної поліції України в Житомирській області, про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Позов обґрунтований тим, що протягом 1996-2014 років органами досудового розслідування та судом проти ОСОБА_1 велася та розглядалася кримінальна справа за частиною другою статті 215, частиною другою статті 111 КК України (1960 року), досудове розслідування у якій неодноразово зупинялось, закривалось, потім знову відкривалось. 18 листопада 2014 року слідчим СВ Андрушівського РВ УМВС України в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину. Вказаними незаконними діями органів слідства та суду позивачу завдані моральні страждання, що призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків, оскільки він проживає в селі по сусідству з потерпілим від ДТП ОСОБА_2 . Тривале кримінальне розслідування, яке тривало 223 місяці та судові процеси, на які викликалися односельчани як свідки, вплинули на створення атмосфера недовіри до позивача. В результаті чого позивач втратив нормальні життєві стосунки з односельчанами. Все це зумовило додаткові моральні страждання, які не давали змоги нормально жити, працювати і підтримувати належні сімейні стосунки. Окрім того, моральні страждання завдавало постійне тривале знаходження під страхом засудження за злочин, якого він не вчиняв. Крім того, позивач поніс додаткові витрати на правову допомогу.
ОСОБА_1 просив стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 830 229 грн та 7 500 грн на відшкодування правової допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області в складі судді: Чуб І. А., від 10 травня 2018 року ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 250 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди з підстав визначених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходив із того, що притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за злочин, який він не скоював, незаконне застосування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, що він протягом всього цього часу перебував у стані постійного страху і стресу, суттєво були порушені його нормальні життєві зв`язки і погіршились відносини з оточуючими людьми, він постійно вимушений був виправдовуватись перед рідними, знайомими і друзями, та переконувати їх у своїй невинуватості. Також був вимушений захищатись від незаконних звинувачень, звертатись з неодноразовими зверненнями до прокурорів та слідчого. Вищевказані дії правоохоронних органів призвели до втрати авторитету та ділової репутації позивача, внаслідок чого він був змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, що потребувало від нього прикладення додаткових зусиль і для організації свого життя та відновлення репутації. При цьому, суд враховує і те, що позивач не перебував під вартою, а йому було обрано запобіжний захід лише у виді підписки про невиїзд. А тому, враховуючи ступінь та глибину душевних страждань позивача, завданих йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, тривалий період часу перебування його під слідством і судом, що призвело до вимушених змін у його житті, характер перенесених ним моральних страждань, також судом враховується період закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , оскільки у вказаний період позивач не перебував під слідством, враховуючи вимоги розумності та справедливості, а тому необхідно визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої йому, в сумі 250 000 грн. Суд вважав також доведеним, що витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню у відповідності до статті 137 ЦПК України у розмірі 2 000,00 грн, виходячи зі змісту договору про надання правничих послуг.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 10 травня 2018 року змінено в частині стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 250 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду та збільшено розмір моральної шкоди з 250 000 грн до 600 000 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач перебував під слідством та судом 116 місяців, за виключенням місяців зупинення слідства у кримінальній справі та закриття провадження у справі. Суд першої інстанції правильно керувався тим, що на підставі положень закону ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначити, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом. Проте суд першої інстанції не врахував, що законодавством визначено мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та визначив суму морального відшкодування у нижчому ніж мінімально можливий розмір. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Перебуваючи під слідством та судом 116 місяців, позивач має право на відшкодування мінімального розміру моральної шкоди в сумі 431 868 грн (116?3723 грн). Однак визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Апеляційний суд враховуючи строки проведення слідства: з 21 березня 1997 року до 18 листопада 2014 року, порушення прав ОСОБА_1 , характер і обсяг його страждань, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності та справедливості, вважав за необхідне збільшити розмір стягнення моральної шкоди до 600 000 грн.
Аргументи учасників справи
У грудні 2018 року заступник прокурора Житомирської області засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що за результатами досудового розслідування слідчим СВ Андрушівського РВ УМВС в Житомирській області Демченком О. С. 18 листопада 2014 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12013060100000566 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України. Отже, ураховуючи період закриття кримінальної справи щодо позивача, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 116 місяців. Судом апеляційної інстанції не в повній мірі враховано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, в постанові апеляційним судом не наведено мотивів та доводів, що є підставою для стягнення з моральної шкоди у розмірі 600 000 грн. Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про зміну рішення суду першої інстанції та збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача до 600 000 грн, у своєму рішенні не зазначив скільки саме розмірів мінімальної заробітної плати, які діють на час розгляду справи, він враховував для обчислення. ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження незаконності дій органів досудового розслідування прокуратури та суду, не доведено факту спричинення моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір. Слідчим за результатами розслідування копія постанови про закриття кримінального провадження від 18 листопада 2014 року та копії рішень про закриття (скасування) кримінальної справи (кримінального провадження) надсилалась зацікавленим особам, у тому числі позивачу. На заяву позивача, 19 жовтня 2015 року слідчим повторно було надіслано копію указаної постанови про закриття кримінального провадження.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується тільки в частині збільшення розміру компенсації моральної шкоди з 250 000 грн до 600 000 грн
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та відмовлено в задоволенні заяви заступника прокурора Житомирської області про зупинення виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року.
У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 29 листопада 1996 року Андрушівським РВ УМВС була винесена постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 215 КК України (1960 року). 21 березня 1997 року винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 , як обвинуваченого за частиною другою статті 215, частиною другою статті 111 КК України. 25 березня 1997 р. позивачу було пред`явлено обвинувачення за частиною другою статті 215, частиною другою статті 111 КК України. В подальшому досудове розслідування неодноразово зупинялось, закривалось і знову відновлювалось.
18 березня 1998 року постановою в.о. слідчого Андрушівського РВ справа прийнята до провадження та цього ж дня попереднє слідство по кримінальній справі зупинено.
20 травня 1998 року постанову в.о. слідчого Андрушівського РВ УМВС України від 18 березня 1998 року про зупинення попереднього слідства по справі скасовано, справу направлено для розслідування в Андрушівський РВ УМВС України для виконання постанови суду.
22 травня 1998 року винесено постанову про зупинення попереднього слідства по кримінальній справі.
09 липня 1998 року винесено постанову про відновлення попереднього розслідування по кримінальній справі, а 16 вересня 1998 року винесено постанову про закриття кримінальної справи.
16 жовтня 1998 року винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінальної справи, справу направлено на розслідування в Андрушівський РВ УМВС України, а 29 листопада 1998 року винесено постанову про закриття кримінальної справи.
15 березня 1999 року винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінальної справи та справу направлено в Андрушівський РВ УМВС України для організації проведення попереднього, а 06 грудня 1999 року винесено постанову про закриття кримінальної справи.
28 січня 2000 року винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінальної справи, кримінальну справу направлено до Андрушівського РВ УМВС України для провадження слідства та прийняття рішення у відповідності із законом, а 05 лютого 2000 року винесено постанову про зупинення попереднього розслідування.
02 березня 2000 року винесено постанову про відновлення попереднього слідства, а 06 березня 2000 року винесено постанову про зупинення попереднього розслідування по кримінальній справі.
08 квітня 2000 року. винесено постанову про відновлення попереднього слідства по кримінальній справі, а 17 квітня 2000 року винесено постанову про зупинення попереднього розслідування по кримінальній справі.
29 червня 2000 року винесено постанову про відновлення попереднього слідства по кримінальній справі, а 28 березня 2001 року винесена постанова про закриття кримінальної справи.
20 грудня 2001 року винесена постанова про скасування постанови про закриття справи від 28 березня 2001 року, провадження досудового слідства поновлено, кримінальну справу надіслано з вказівками до прокуратури Житомирської області для організації подальшого розслідування, а 28 січня 2002 року винесено постанову про закриття кримінальної справи.
26 березня 2002 року винесено постанову про скасування постанови від 28 січня 2002 р. про закриття кримінальної справи та справу направлено для належного розслідування до СУ УМВС України в Житомирській області, а 27 березня 2002 року винесено постанову про закриття кримінальної справи.
03 червня 2002 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та пред`явлено йому обвинувачення за частиною другою статті 111 КК України, 25 липня 2002 року слідчим СУ УМВС України в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінальної справи.
23 грудня 2002 року постановою Корольовського районного суду м. Житомира постанову слідчого від 27 березня 2002 року по кримінальній справі скасовано та справу направлено прокурору для відновлення слідства, а 04 березня 2003 року постановою слідчого СВ Андрушівського РВ УМВС України досудове слідство зупинено.
21 травня 2003 року винесено постанову про скасування постанови слідчого від 04 березня 2003 року, справу направлено начальнику Андрушівського РВ УМВС України для організації проведення досудового слідства. 12 червня 2003 року постановою слідчого СВ Андрушівського РВ УМВС України справу прийнято до свого провадження і 17 червня 2003 року винесено постанову про зупинення досудового слідства.
12 листопада 2003 року винесено постанову про відновлення досудового слідства по кримінальній справі, а 22 листопада 2003 року винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_1 за частиною другою статті 215, частиною другою статті 111 КК України. 25 грудня 2003 року винесено постанову про закриття кримінальної справи.
22 січня 2004 року винесено постанову про скасування постанови слідчого від 22 листопада 2003 року про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_1 за частиною другою статті 111 КК України (1960 року), кримінальну справу повернуто прокурору Андрушівського району для організації додаткового досудового слідства. 05 лютого 2004 року постановою слідчого СВ Андрушівського РВ УМВС України винесено постанову про закриття кримінальної справи.
25 травня 2005 року винесено постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а 14 червня 2005 року винесено постанову ст. слідчого СВ СУ УМВС України про зупинення досудового слідства по кримінальній справі.
28 листопада 2005 року винесено постанову про поновлення провадження по кримінальній справі, а 13 грудня 2005 року винесена постанова про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_1 та пред`явлення йому обвинувачення за частиною другою статті 215 КК України, а 31 грудня 2005 року пред`явлено обвинувачення за частиною другою статті 215 КК України згідно обвинувального висновку.
06 червня 2006 року Андрушівським районним судом Житомирської області винесено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним та призначено йому покарання один рік позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. 08 серпня 2006 року ухвалою апеляційного суду Житомирської області вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 06 червня 2006 року скасовано та справу направлено прокурору для організації додаткового розслідування. Досудове розслідування знову неодноразово закривалось та відновлювалось, повідомлення про закриття справи ОСОБА_1 не отримував.
21 травня 2007 року згідно постанови ст. слідчого з ОВС ВР ДТП УМВС України кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 215 КК України закрито.
08 серпня 2007 року винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження, а 03 вересня 2007 року постановою ст. слідчого з ОВС ВР ДТП УМВС України винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
28 листопада 2007 року постановою СВ РДТП СУ УМВС України кримінальну справу прийнято до свого провадження, а 06 липня 2010 року постановою ст. слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною другою статті 215 КК України закрито у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину.
05 жовтня 2010 року винесено постанову про скасування постанови ст. слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області від 06 липня 2010 року про закриття кримінальної справи, а 23 березня 2011 року постановою ст. слідчого ВР ДТП СУ УМВС України в Житомирській області винесено постанову про закриття кримінальної справи.
20 вересня 2012 року винесена постанова про скасування постанови від 23 березня 2011 року про закриття кримінальної справи, а 02. листопада 2012 року винесена постанова про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною другою статті 215 КК України.
31 липня 2013 року постановою Корольовського районного суду м. Житомира постанову слідчого від 02 листопада 2012 року про закриття кримінальної справи скасовано.
18 листопада 2014 року постановою слідчого СВ Андрушівського РВ УМВС України в Житомирській області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1201306010000566 від 07 листопада 2013 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
На заяву про стан розслідування вказаної кримінальної справи слідчими органами 19 жовтня 2015 року позивачу було направлено копію постанови від 18 листопада 2014 року про закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
У пункті 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Апеляційний суд встановив, що перебуваючи під слідством та судом 116 місяців, позивач має право на відшкодування мінімального розміру компенсації моральної шкоди в сумі 431 868 грн (116?3723 грн). Апеляційний суд, з урахуванням вимог розумності та справедливості, порушення прав ОСОБА_1 , характер і обсяг його страждань, обґрунтовано збільшив розмір гарантованого законом мінімуму компенсації моральної шкоди до 600 000 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанову апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін.
Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року в частині збільшення розміру компенсації моральної шкоди з 250 000 грн до 600 000 грн залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков