Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 201/11779/17

провадження № 61-47359св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба Віталій Миколайович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2005 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № DNU0GK00000511, за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 310 760 доларів США на строк до 30 травня 2015 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня, 30 травня 2015, року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки № DNU0GK00000511, за умовами якого він надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: будівлю фруктосховища, загальною площею 1 636,10 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (з 01 червня 2016 року - м. Дніпро).

16 березня 2017 року йому стало відомо, що право власності на належне йому нерухоме майно, яке було передане в іпотеку банку, 28 листопада 2016 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба В. М. зареєстрував за ПАТ КБ «ПриватБанк».

Посилаючись на відсутність у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В. М. правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 грудня 2016 року, індексний номер 32660501, на підставі якого за ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на предмет іпотеки, а саме: будівлю фруктосховища, загальною площею 1 636,10 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 грудня 2016 року, індексний номер 32660501, на підставі якого за ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на предмет іпотеки, а саме: будівлю фруктосховища, загальною площею 1 636,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що приймаючи 01 грудня 2016 року рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідач у справі, який в той момент діяв як державний реєстратор прав на нерухоме майно, не звернув уваги на те, що для державної реєстрації за ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на спірне майно, подало неповний перелік документів, передбачений законодавством України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано забезпечення позову, накладене ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою - ПАТ КБ «ПриватБанк» виникли договірні відносини на підставі укладення кредитного договору та договору іпотеки. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровською області Верба В. М., якого позивач визначив відповідачем, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстрував право власності на предмет іпотеки за банком саме на підставі цих договорів, укладених між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Клопотання про залучення в якості співвідповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» позивач не заявляв.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити співвідповідача на стадії апеляційного розгляду, оскільки перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його винесення.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду винесена без всебічного та повного з`ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, без урахування усталеної практики Верховного Суду за наслідками розгляду подібних спорів.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, витребувано справу № 201/11779/17 із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Черняк Ю. В. та суддів: Воробйової І. А., Лідовця Р. А.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

30 травня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNU0GK00000511, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 310 760 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 30 травня 2012 року (а. с. 7-8).

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 травня 2005 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки № DNU0GK00000511, предметом якого є будівля фруктосховища літ. «А-1», загальною площею 1 636,10 кв. м (а. с. 9-10), що належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2005 року.

Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р. та зареєстрований у реєстрі за № 3527.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 грудня 2016 року, індексний номер 32660501, прийнятого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Вербою В. М., проведено державну реєстрацію за ПАТ КБ «ПриватБанк» (іпотекодержателем) права власності на будівлю фруктосховища, що розташоване на АДРЕСА_1 , загальною площею 1636,1 кв. м (а. с. 11-12).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою виникнення права власності (номер запису про право власності: 17749029) є: договір іпотеки, серія та номер: 3527 від 30 травня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Петрушенською І. Р. (а. с. 11).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верба В. М. не є належним відповідачем у цій справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 зазначеного Закону).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що нотаріус - державний реєстратор прав на нерухоме майно.

Позивач заявив вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Верби В. М.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; близькі за змістом приписи були викладені у частинах першій і третій статті 12 ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Зміст і характер правовідносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують, що позивач має спір саме з ПАТ КБ «ПриватБанк» з приводу порушення ним права власності позивача на будівлю фруктосховища внаслідок дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо реєстрації за ним такого права.

Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Доводи касаційно скарги про те, що залучення ПАТ КБ «ПриватБанк» у цій справі як третьої особи не є підставою для відмови у позові, оскільки банк був належним чином повідомлений про розгляд справи та скористався своїм правом на подання апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2018 року, висновків суду не спростовують. Процесуальні права та обов`язки відповідача і третіх осіб є різними та впливають на належний захист порушених прав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець