Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 200/15961/17

провадження № 61-4725св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого

2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2050, згідно умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 1 400 000,00 доларів США, в свою чергу позичальник повинен виконати свої зобов`язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 01 лютого 2028 року.

Пунктом 3.1 Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування Індивідуальної угоди встановлюється процентна ставка в розмірі 11,5 %.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки від 21 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та

ВАТ «Універсал Банк», згідно якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів, загальною площею 221,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , XXIV та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 22 червня 2005 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 2421

від 16 червня 2005 року.

В процесі виконання кредитного договору позивач зробив власний перерахунок заборгованості, за результатами якого з`ясував, що банком з боржника стягувалися відсотки за кредитом в розмірі 16,02 %, в той час коли у договорі процентна ставка була зафіксована в розмірі 11,5 % і тим самим було суттєво порушено права боржника.

ОСОБА_1 просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до кредитного договору від 21 лютого 2008 року № BL2050, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є

ПАТ «Універсал Банк».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин, який укладений між сторонами, не є нікчемним, і незгода позивача з розрахунком заборгованості щодо нарахування відсотків за даним договором не тягне за собою наслідків нікчемності правочину.

Постановою Дніпровського апеляційного від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня

2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

04 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами під час розгляду справи порушено норми процесуального права, зокрема: судом першої інстанції було прийнято відзив відповідача, який не містив доказів направлення копії відзиву іншим учасником справи; судом не була визнана дана справа, як справа незначної складності; порушено диспозитивність цивільного судочинства. Судами у справі не призначено експертизу. Розгляд справи в апеляційному суді вчасно не був розпочатий, у зв?язку з чим за п?ять хвилин до закінчення робочого часу представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку із спливом робочого часу, оскільки представник має право на відпочинок. Проте, апеляційний суд розглянув справу о 19 год. 30 хв.

При укладенні спірного договору було порушено публічний порядок. За таких обставин він в силу статей 203, 204, 215 ЦК України є нікчемним.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, відмовлено.

Зупинено дію рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська

від 11 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша стаття 1054 ЦК України).

Згідно із статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За правилами частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність правочину без дотримання її вимог.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Сторони нікчемного правочину не зобов`язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним).

Як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Встановивши, що між сторонами укладено кредитний договір, який відповідає вимогам закону, зокрема статям 1054, 1055 ЦК України та статям 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (в їх редакціях, що були чинними на момент укладення кредитного договору), так як в спірному кредитному договорі та додатковій угоді до нього, які укладені 21 лютого 2008 року, визначені істотні умови договору, зокрема: строк дії договору, предмет договору (розмір кредиту), умови і порядок надання кредиту, розмір щомісячних платежів по кредиту та відсоткам; загальну суму кредиту та загальну суму кредиту з урахуванням відсотків; ефективну процентну ставку та подорожчання кредиту, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки підстав для застосування наслідків нікчемності правочину немає.

Аргументи заявника щодо безпідставної відмови у призначенні експертизи є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд вирішуючи питання щодо призначення експертизи, надав оцінку її значенню у даній справі, та дійшов обґрунтованого висновку, про що вказано у мотивувальній частині ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.

Щодо аргументів заявника про те, що справу було розглянуто без участі його представника колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

05 лютого 2019 року (день розгляду апеляційної скарги) представник позивача - ОСОБА_2 , який є адвокатом, з?явився до суду апеляційної інстанції на розгляд цивільної справи № 200/15961/17, яка була призначено до розгляду на 16 год. 00. хв. Вказане підтверджується тезами заявника, наведеними в касаційній скарзі.

05 лютого 2019 року представник позивача - ОСОБА_2 подав заяву про відкладення розгляду справи у зв?язку зі спливом робочого часу та неможливістю бути присутнім в судовому засіданні після 17 год. 00 хв.

Проте належних та допустимих доказів про неможливість бути присутнім у судовому засіданні після 17 год. 00 хв. представником позивача до заяви не надано.

Вказана заява була зареєстрована канцелярією апеляційного суду 05 лютого

2019 року о 16 год. 53 хв.

Згідно протоколу судового засідання, яке відбулось 05 лютого 2019 року, засідання розпочалося о 19 год. 30 хв. 27 сек. Під час розгляду справи був присутній представник відповідача.

За таких обставин слід дійти висновку про те, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, з?явився до приміщення апеляційного суду на зазначений час. Проте, був відсутнім під час розгляду справи та надав суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на обставини, які не підтвердженні жодними доказами.

Згідно правил статті 372 ЦК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За вказаних обставин, апеляційний суд здійснюючи розгляд справи 05 лютого

2019 року, врахував правила статті 372 ЦПК України.

Верховний суд звертає увагу не та, що за правилами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Ураховуючи наведене, зважаючи на правила національного законодавства, закріплені в спеціальному закону - ЦПК України, твердження заявника про порушення його прав під час розгляду справи за відсутності його представника, є неспроможними.

Надаючи оцінку аргументам заявника щодо не надіслання йому відзиву на позовну заяву, чим заявник вважає, що було порушено його права на надання відповіді на відзив, суд виходить із того, що він не був обмежений у реалізації своїх прав, передбачених цивільним процесуальним законодавством, подавши апеляційну скаргу, у якій виклав доводи щодо незгоди з позицією відповідача, на які суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки не можуть бути скасовані правильні по суті і законні рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання рішення дію рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 квітня

2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Поновити дію рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська

від 11 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська